Наскільки неприємним може бути обов'язок отримання посвідчення працівниці секс-індустрії Йоганна Вебер (Johanna Weber) нещодавно відчула на собі: стояла собі у черзі на касу у магазині будматеріалів, потягнулася вже за бонус-карткою, а замість цього із гаманця, як на зло, вилітає "посвідка проститутки". "Ну-ну, чудово, подумала я собі", - згадує вона.

Вебер тримає власний "кабінет", де приймає клієнтів в образі доміни. Крім того, вона одна із засновниць загальнонімецької Спілки еротичних та сексуальних послуг. Про свою роботу, отож, розповідає вона часто і без сорому. "А от інші колеги через стигматизацію нашої професії мають проблему із тим, щоби відкрито про це говорити", - стверджує жінка.

"Посвідка повії" - саме так багато працівниць сфери сексуальних послуг називають документ, який мусять мати при собі під час занять своїм ділом. Наявність цього документа передбачена "Законом про регулювання занять проституцією та захисту осіб, що працюють у сфері проституції". Скорочено його ще називають законом про захист проституток. У профільних спілках ставлення до нього досі неоднозначне. "Жінки бояться, що особисті дані можуть перекочувати із відділу реєстрації деінде ще", - пояснює Вебер.

А як на ділі?

Насамперед матері-одиначки мають страх того, що дані про сферу їх занять потраплять не до тих рук. Студенти і студентки, для яких це лише підробіток, теж не конче то й хотіли б отримувати різного роду посвідчення. Мігранти також не поспішають реєструватися. 

Закон, що набув чинності 1 липня 2017-го, передбачав, що до кінця року усі працівники і працівниці секс-індустрії зареєструються та отримають фахову медичну консультацію. А що ж у реальності? "У Берліні, приміром, досі немає жодної точки реєстрації. Нам треба йти до управління правопорядку і брати довідку про те, що ми хотіли зареєструватися, але не змогли", - розповідає Вебер і додає, що навіть не знає, чи ця довідка з Берліна дійсна й у Мюнхені, де вона також працює.

Уперше забезпечити на законодавчому рівні соціальний захист зайнятим у секс-індустрії спробували у Німеччині ще 15 років тому. Тодішні законодавчі ініціативи мали на меті й побороти негативе сприйняття осіб, що працюють у галузі інтимних послуг . У новому законі подібні підходи відсутні. 

Натомість у цьому документі подбали про кращий захист від торгівлі людьми та примушування до занять проституцією. Однак Вебер вважає ці норми закону радше наївними. Невдоволення у неї викликає й інша норма, яка передбачає чіткий розділ робочого та приватного простору у квартирі, де надаються послуги, окремі душові кімнати для власниці та клієнтів та наявність сигналізації. Звісно, вдома все це організувати важче, ніж у борделі.

Ті ж, хто не зможе дотриматися цієї норми, змушені будуть піти з ринку, нарікає Вебер. До того ж, навіть ночувати на робочому місці більше не дозволено. Річну консультацію із питань здоров'я і профілактики Вебер також критикує. "Що вже нового вони там розкажуть?", - запитує вона. Хоча ціль такої бесіди чітко зрозуміла - підвищити обізнаність задіяних у роботі в секс-індустрії щодо венеричних захворювань та шляхів запобігання передачі хвороб.

Доступ до державної допомоги

Критику щодо нового закону чути і від організації " Sowoldi - солідарність із жінками у скруті". "Ми переконані, що новий закон на практиці не здатен вирішити проблему", - йдеться у заяві організації, заснованій сестрою Леєю Акерманн (Lea Ackermann). Там вимагають повної заборони проституції, а для сутенерів передбачити кримінальну відповідальність - за прикладом Швеції.

І незважаючи на масу негативних відгуків про новий закон, є і ті, хто знаходять в ньому позитив. "Хоч і трапляються поодинокі негативні реакції, в основному я чую позитивні відгуки", - сказала у розмові з газетою "Frankfurter Rundschau" консультантка організації "Жіночі права - це права людини" Ельвіра Ніснер (Elvira Niesner). Завдяки новому закону може покращитися і фінансове становище проституток, адже тепер вони офіційно "існують", тож можуть і претендувати на державну допомогу.