Річка Кальміус забруднена промисловими викидами, побутовим сміттям та каналізаційними стоками. Токсична вода, особливо поблизу Маріуполя, має жовто-коричневий колір та різкий неприємний запах. Річка «хвора», адже її забруднення фактично дозволено усім: від шахт та промислових гігантів до каналізації. Від Кальміусу залежить й довкілля Азовського моря, куди впадає річка, і якість питної води, і, природно, здоров’я населення в регіоні, який і без того є найбільш техногенним в Україні.

Проблема забруднення Кальміусу не нова. Утім за останні роки її екологічний стан значно погіршився, кажуть фахівці. «Ми сьогодні знаходимося на початку шляху, прийнявши програму оздоровлення річки до 2020 року і виділивши на її фінансування 176 мільйонів гривень», - каже міський голова Донецька Олександр Лук’янченко.

Схожі проблеми вугільних регіонів

До її впровадження можуть підключитися і німецькі експерти, які за  ініціативи Генконсульства ФРН в Донецьку обговорювали шляхи порятунку річки. «Екологічні проблеми у вугільних регіонах схожі. У Рурі ми мали таку ж ситуацію, якщо не гіршу, з річкою Емшер, що впадає в Рейн. Це був величезний відкритий стічний канал, підійти до якого було неможливо через неприємний запах. Дітей туди не пускали», - розповів у коментарі Deutsche Welle керівник відділу технічного сервісу «Емшергеноссеншафт» Буркхард Тайхгребер.

Ця організація була створена ще наприкінці ХІХ сторіччя і вже понад 100 років збирає як гроші, так і досвід для вирішення водних проблем. «Коли стало зрозуміло, що вугільна промисловість іде з Руру, повстало завдання - з «чорного регіону», де було задимлене повітря та отруєна вода, зробити екологічно чистий регіон. Зараз реалізуємо величезний проект з відновлення басейну річки Емшер. Він триватиме ще 10 років»,- каже німецький фахівець і додає, що головною для них стала технологічна проблема: необхідно було розробити цілком нову концепцію очистки води. «Спочатку було незрозуміло, хто ж за все це буде платити. Потрібно було переконувати і міста, і промислові підприємства», - каже Тайхгребер.

Де взяти кошти?

Загальна вартість цього проекту 4,5 мільярдів євро. Державна фінансує лише 15 відсотків, інші витрати перейняли на себе міста та промислові підприємства. «За цей час збудували чотири великі очисні споруди, 300 кілометрів каналізаційного каналу. Ми хотіли б для поглиблення співробітництва запросити донецьких колег до Німеччини, щоб наглядно продемонструвати наші можливості», - зазначив Тайхгребер.

Німеччина пропонує Донбасу використати досвід з організації роботи і принципи фінансування проекту. «ФРН - не бідна країна. І ми розуміємо, що неможливо такі ж кошти вкласти зараз в Україні на порятунок Кальміусу», - додає Генконсул Клаус Ціллікенс.: «кому ці роботи підуть на користь, той і має платити». До того ж і самі мешканці теж можуть брати участь у створені нового ландшафту. «І як було б прекрасно, якщо б незабаром можна було б на велосипедах від Донецька до Маріуполя  їздити вдовж річки Кальміус»,- говорить Ціллікенс.

Як вплинути на власників підприємств – забруднювачів?

Та поки що експерти та громадські активісти з певним скепсисом ставляться до будь-яких екологічних програм. «Люди звикли, що більшість програм залишається на папері. Адже кошти та схожі заходи, що визначені у затвердженій зараз довгостроковій програмі з оздоровлення Кальміусу, вже неодноразово раніше закладалися в природоохоронні проекти. Утім результат був практично нульовим», - сказав в коментарі Deutsche Welle керівник "Донецького екологічного руху" та громадської ради при обласному Управлінні екології Сергій Денисенко.

Екологічні порушення великих підприємств майже не фіксуються, та й, в будь-якому разі, штрафи мізерні, - каже громадський активіст. І головне - дуже сумнівно, що керівництва міст мають вплив на власників та голів промислових підприємств-забруднювачів, щоб зобов’язати фінансувати програми очищення рік та водоймищ. Поки про інтерес з їхнього боку до цього проекту невідомо.