Особливість німецького менталітету - не хизуватися своїми здобутками та не бути надмірно оптимістичними. Коли німці чогось досягають, то ставляться до цього з певним скепсисом. Не є винятком і німецькі політики. Але нині все навпаки. Усі як один радіють - від федерального канцлера до діячів опозиції.

"Німеччина стала економічним взірцем",- заявив міністр економіки Райнер Брюдерле. "Зростання в цьому році становитиме 3,4%, у 2011-му - ще майже два відсотки",- сказала Анґела Меркель. "Чудово, що ми пройшли кризу краще, ніж інші", - ці слова належать лідеру опозиційної, соціал-демократичної фракції Франку-Вальтеру Штайнмайєру.

Солідарність найманих працівників та працедавців

Але німці не були б німцями, якби не почали вже докладно аналізувати причини такої оптимістичної тенденції - завдяки чому ж Федеративна Республіка змогла вистояти кризу. "Що являє собою наша країна?" - запитала Меркель і сама ж відповіла:

"Це, з одного боку, інновативна економіка із сильним промисловим ядром. Це динамічний середній клас. Це потужні роботодавці й робітники, і це надійне соціальне партнерство. Це саме те, що можна назвати реальною соціальної ринковою економікою - тією самою соціальною ринковою економікою, яку в усьому світі висміювали. А тепер саме за цю економіку нам у світі заздрять".

В економічну кризу працедавці й працівники виявили зразкову солідарність. Це стало можливим завдяки тому, що федеральний уряд збільшив максимальний строк неповної зайнятості до 24 місяців. А це означає, що людина вже тимчасово не працює, але її не звільняють з роботи. Частину зарплатні виплачує Федеральне агентство праці, частину - підприємство.

Чому підприємства пішли на неповну зайнятість

Однак, як пояснює директор Інституту німецької економіки Міхаель Гютер, підприємства обирають неповну зайнятість як альтернативу звільненню співробітника лише за певних передумов. У Німеччині криза в промисловості - навіть у тих галузях, де падіння було дуже сильним, - розглядалась як тимчасова пауза у зростанні, пояснює фахівець.

"Лише завдяки тому, що кризу представили не як структурний злам, підприємства погодилися на тимчасовий інструмент у вигляді неповної зайнятості. Інакше б вони на це не пішли, бо неповна зайнятість - навіть за повного звільнення від соціальних внесків - тягне за собою величезні витрати",- вважає економіст Міхаель Гютер.

За його твердженням, сім євро за годину робочого часу, які виплачувалися в металургії та електропромисловості, призвели до навантаження на галузь у три мільярди євро. "Це виправдано лише тоді, коли існує обґрунтований прогноз, що кінець спаду реально видно", - додав Гютер.


Вдале прогнозування

Але звідки компаніям взяти цей оптимізм? Він ґрунтувався, очевидно, на інформації, що конкурентоздатність німецької економіки серйозно зросла в останні роки. Ще перед кризою давалися взнаки успіхи проведених кардинальних реформ на ринку праці та в соціальній системі. До цього додається традиційно високий попит на "зроблене у Німеччині".

Орієнтація на експорт, каже Вольфґанґ Франц, голова експертної ради Німеччини з оцінки загальноекономічного розвитку, була і залишається наскрізним каменем німецької економіки. "Експортна орієнтованість економіки пояснює обидві тенденції - різкий спад і такий самий стрімкий підйом економічної кон'юнктури в Німеччині",- підкреслює фахівець.

Ризики залишаються

Але чи буде в майбутньому орієнтація на експорт двигуном подальшого зростання кон'юнктури? Чи, може, через проблеми сусідніх європейських країн, котрі завжди були найкращими клієнтами німецьких компаній-виробників, прийде нова криза? Про можливість саме такого сценарію застерігають експерти.

Втім, і в цьому питанні Німеччина - на правильному шляху. В останні місяці суттєво поліпшився внутрішній попит, Федеральне агентство праці оголосило в жовтні про зменшення рівня безробіття. "За нашими оцінками, зайнятість ставатиме все більш і більш стабільною",- заявив у листопаді глава Федерального агентства праці Франк Візе. За прогнозами незалежних експертів, підвищення зарплат у тих галузях, справи яких йдуть добре, також є дуже ймовірним.

Автори: Сабіне Кінкарц, Захар Бутирський
Редактор: Христина Ніколайчук