У Євросоюзі - і особливо в Німеччині - через кримську кризу розгорілася дискусія про залежність ЄС від постачань російських енергоносіїв. Її загострила Анґела Меркель, заявивши 27 березня, що "відбудеться переоцінка всієї енергетичної політики". При цьому канцлерка ФРН, безсумнівно, мала на увазі не тільки власний уряд в Берліні, а й Брюссель.

Третина нафти і газу йдуть з Росії

У Німеччині перегляд енергетичної політики назрів, оскільки чинний з 2000 року закон про відновлювану енергетику, що забезпечує "зеленому" струму великомасштабні субсидії і пріоритет у німецьких енергомережах, привів до цілого ряду диспропорцій у галузі. Виправлення зроблених помилок потребує величезних зусиль різних відомств, тому подальше здійснення так званого "енергетичного повороту" ще наприкінці минулого року, до всіх подій на Україні, було проголошено одним з ключових завдань нового уряду Німеччини.
Тепер вирішувати цю задачу доведеться в абсолютно новій зовнішньополітичній ситуації, на ходу коригуючи концепцію реформи, затвердження якої було намічено на початок квітня.

Ситуація така: за даними Федерального статистичного відомства, в 2013 році Росія забезпечила 31 відсоток німецького імпорту природного газу та нафти. На ці два енергоносія припадає 72 відсотки всіх російських поставок до Німеччини на загальну суму в 40,4 мільярда євро. Таким чином, виручка "Газпрому" і російських нафтових компаній на одному тільки німецькому ринку становила торік близько 29 мільярдів євро.

Одночасно від 27 до 31 відсотка природного газу (цифри різних джерел сильно відрізняються) і до 35 відсотків нафти, які були використані в Євросоюзі, надходять з Росії. ЄС є найбільшим у світі споживачем газу, сюди йдуть близько 70 відсотків експортованого російського блакитного палива.

Всього ж експорт газу забезпечив Росії в 2012 році, за підрахунками гамбурзької консалтингової фірми Energy Comment, сумарний дохід в 68 мільярдів доларів. У 2013 році поставки до країн ЄС зросли на 21 відсоток, так що можна виходити з того, що європейці заплатили набагато більше 50 мільярдів доларів.

Поставки не переривалися навіть в розпал "холодної війни"

Чи зможе "Газпром" вижити без подібних доходів? А чи в змозі Німеччина і Євросоюз обійтися без російського газу? Ці питання носять чисто теоретичний характер, оскільки наслідки гіпотетичної "газової війни" в умовах такої високої взаємної залежності прорахувати практично неможливо.

Тих, хто побоюється, що Москва може "перекрити газову трубу", заспокоює віце-канцлер і міністр економіки Німеччини Зіґмар Ґабріель: "Навіть у часи "холодної війни" Росія виконувала свої договірні зобов'язання". Тих, хто, навпаки, сподівається за допомогою бойкоту російського газу чинити тиск на російського президента Володимира Путіна, розчаровує канцлерка Анґела Меркель. Вона нагадала, що для зниження залежності від Росії потрібна відповідна інфраструктура, якої "зараз у багатьох місцях ще немає тою мірою, якою нам це було б потрібно".

У цьому висловлюванні ключові слова, безумовно, "зараз". Вельми показово, що канцлерка сказала їх на зустрічі в Берліні з прем'єр-міністром Канади Стівеном Гарпером, котрий запропонував Німеччині поставки нафти і газу. Нагадаємо, що найбільший німецький імпортер російського газу E.on ще в червні 2013 року уклав перший великий контракт на закупку канадського зрідженого природного газу.

У середньостроковій перспективі (від трьох до п'яти років) диверсифікація джерел зрідженого природного газу стане одним з головних способів зниження залежності Німеччини і Євросоюзу від російського газу. Новими постачальниками можуть стати не тільки Канада і США, але і низка африканських країн.

До того ж намічається початок трубопровідних поставок з Каспійського регіону і збільшення закупівель в Норвегії. Щоправда, норвезький міністр нафти і енергетики попередив про те, що до 2020-го року його країна зможе збільшити видобуток газу з нинішніх 110 мільярдів кубометрів лише до 130 мільярдів.

Німеччина поступово знижуватиме залежність

Але чи не найбільші можливості відкриває відновлювана енергетика, концепцією подальшого розвитку якої цими днями якраз і займається німецький уряд. Широке використання вітру і сонця вже сприяло тому, що частка газу у виробництві електроенергії впала в Німеччині до 10 відсотків. Тож сьогодні "блакитне паливо" потрібне, головним чином, для обігріву. З переходом і цієї сфери на регенеративні джерела потреба в природному газі істотно знижуватиметься.

Втім, деякі експерти зазначають, що німці і в цілому європейці надто зациклені на поставках російського газу і занадто мало уваги звертають на закупівлю російської нафти. Адже для бюджету Росії ключове значення має саме торгівля "чорним золотом".

За даними консалтингової фірми Energy Comment, виручка Росії від продажу сирої нафти і нафтопродуктів становила у 2012 році близько 290 мільярдів доларів, що в чотири з гаком рази більше доходів від експорту газу.

Саме в нафтовій сфері, вважають фахівці, Росія в разі санкцій чи ембарго Заходу і виявиться найбільш вразливою. Водночас Європа завдяки високорозвиненому світовому ринку нафти і розгалуженій інфраструктурі з прийому "чорного золота" буде в змозі покрити свої потреби з інших джерел, хоча і за вищими (але в нинішній ситуації навряд чи астрономічно високими) цінами.

Тим не менш, фахівці попереджають, що без російських енергоносіїв Євросоюз на даний момент обійтися не може. Тому можна виходити з того, що Німеччина і Євросоюз найближчими роками знижуватимть свою залежність від російських енергоносіїв поступово, хоча і досить послідовно. А також з того, що виробники з багатьох країн спробують скористатися новими можливостями для розширення поставок нафти і газу до Європи.