Помідори з Нідерландів, огірки з Іспанії, банани з Колумбії, боби з Канади - перелік товарів з позначкою «біо» на полицях німецьких супермаркетів  пропонує кулінарну подорож навколо світу. Масштаби такого імпорту вражають. Минулого року, наприклад, Німеччина імпортувала 18 тисяч тонн біопомідорів. Оборот у галузі біопродуктів, за підсумками 2011 року, зріс майже на десять відсотків. Німецьким фермерам стає все складніше конкурувати з імпортом. Дедалі більше селян відмовляються від органічного землеробства, воліючи радше вирощувати кукурудзу для біогазових установок.

Без імпорту ніяк

Якщо показник виробництва німецької біокартоплі становить близько 72 відсотків від потреби, то полиці з іншими екологічними овочами чи фруктами без імпорту були б порожніми. «Частка імпорту моркви становить приблизно 50 відсотків, для помідорів чи перцю це вже 80 відсотків або навіть більше», - каже директор Союзу виробників екологічних продуктів харчування (BÖWL) Александер Гербер.  За його словами, молоко здебільшого постачається з Австрії та Данії, свинина – з Нідерландів, Данії та Італії. Кожен п'ятий покупець у Німеччині у середньому принаймні раз на тиждень купує біопродукцію. Кожен продукт має бути доступним будь-якої пори року. Тобто ягоди чи фрукти продаються в біокрамницях не лише в сезон, а постійно: коли в європейських країнах зима,  цю продукцію імпортують з теплих країв.

Німеччина покриває свою потребу в біопродуктах насамперед за рахунок європейських сусідів. При цьому дедалі більшої ваги як виробник овочів та фруктів набуває для німецьких споживачів Східна Європа.  А такі товари, як рис, кава чи банани постачаються з усього світу. Транспортування біопродуктів на далекі відстані, наприклад, з Еквадору, Пакистану чи Бразилії до Німеччини є дорогою та клопітною справою, адже вимоги до якості цих товарів дуже високі.

Стандарти всюди різні

Виробники біопродукції, які прагнуть пробитися на ринок Євросоюзу, мусять працювати відповідно до європейських стандартів, щоб їхні товари могли одержати етикетку з позначкою «біо». Саме ця сертифікація продукції  дуже часто ускладнює виробництво за межами Європи. « Для «чесної торгівлі» діють глобальні стандарти, а для «біо» - ні», - пояснює Маркус Арбенц, керівник міжнародного об'єднання екологічного землеробства (IFOAM). Тобто кожна держава виробляє продукти за власними стандартами.

Такі країни, як Індія, Аргентина чи Коста-Рика домовилися з Єврокомісією  про спрощену процедуру імпорту. Інші амбітні виробники біопродукції, наприклад, Китай, дедалі частіше опиняються під вогнем критики. Як підозрюють, там етикетки «біо» можуть просто купуватися.

У найбільшому біоскандалі минулих років були замішані виробники з Італії – найважливішої країни-імпортера такої продукції до Німеччини. Тоді за кордоном, зокрема і в ФРН, було реалізовано товарів з фальшивою етикеткою «біо» на 220 мільйонів євро.

Індія робить ставку на моду

На цьогорічному ярмарку біопродукції Biofach, що проходить з 15 по 18 лютого у Нюрнберзі, у центрі уваги перебуває Індія. Традиційно ця країна постачає до Німеччини насамперед біо-чай. Але тепер індійці хочуть мати зиск від біо-моди у Європі. Як пояснив в інтерв'ю DW президент індійського товариства з підтримки експорту (APEDA) Азит Трипаті під час ярмарку, європейці дуже полюбляють бавовну, вирощену за вимогами органічного землеробства. «Ми концентруємося на двох напрямках – це прянощі та текстиль», - сказав Трипаті.

Майже шість з половиною мільярдів євро викладають німецькі споживачі щороку за товари з позначкою «біо». Без імпорту з усього світу і в майбутньому Німеччина не зможе покривати свою потребу в екологічній продукції.

Автор: Маттіас Рюд / Наталя Неділько
Редактор: Тетяна Бондаренко