Проголошене європейськми політиками гасло: "Сучасна Європа - це Європа регіонів" вже давно очікує на свою реалізацію. Регіони бажають стати самостійними гравцями на геополітичному полі, на своєму рівні залагоджувати головні буденні проблеми, самостійно вирішувати питання про співпрацю, яка мала б здійснюватися, незважаючи на державні кордони.

І саме у відносинах між Францією та Німеччиною регіональна співпраця, а особливо прикордонна, може слугувати взірцем для решти держав Європейського союзу. Відомі приклади партнерства міст-побратимів, наприклад, Берлін-Париж чи регіонів - як Баден-Вюртемберґ - Ельзас, Саксонія - Бретань. Хоча й тут взаємини регіонів часто наштовхуються на технічні чи формальні перепони, неузгодженості на міждержавному рівні. Вирішити ці проблеми й була покликана конференція у місті Пуатьє на південному заході Франції.

Подібний двосторонній захід за участі керівників усіх німецьких земель та французьких провінцій відбувся вперше. На порядку денному конференції стояли питання підтримки міжрегіональних інфраструктурних та технологічних проектів, а також розбудови співпраці в галузі середньої та вищої освіти. На конференції піднімалися й інші теми, про що повідомив під час завершального брифінгу канцлер Німеччини Ґергард Шредер:

"Обговорювалися такі теми як вивчення мов один одного, а також такий важливий пункт як збереження культурної ідентичності. Піднімалося також питання про те, чим може посприяти регіон у прискорені індустріального розвитку".

Фактом залишається те, що німці й французи навіть з прикордонних територій частіше використовують як засіб спілкування між собою англійську й не дуже поспішають вивчати мову держави-сусіда. "Ми повинні радикально змінити цю тенденцію спаду заікавленості вивченням мови один одного", - говориться у спільній заяві першої німецько-французької регіональної ради, яку було створенно на дводенній конференції.

Прем"єр-міністр німецької землі Саар Петер Мюллер повідомив про спільні плани Берліна й Парижа видати до кінця 2004 року книгу спільної історії. Вона мала б, зокрема, стати підручником для студентів вищих навчальних закладів в обох державах.

Загалом німецько-французька регіональна співпраця має вилитися у серію так званих "проектів-маяків". Наприклад, проект "Рамковий розвиток та інфраструктура" передбачає, зокрема, співпрацю щодо спільного енергозабезпечення німецької землі Північний Рейн-Вестфалія та французької провінції Лотарінгія. Проект про обмін вчителів готові розвивати земля Баден-Вюртемберґ і регіон Пуату-Шарант. Нижня Саксонія планує організувати спільно із західнофранцузькою провінцією Луара "Екологічний рік". І таких проектів співпраці між німецькими та французькими регіонами планується реалізувати досить багато.

Але часто перепоною на шляху транскордонної регіональної співпраці стає різниця владних повноважень, у даному випадку німецьких земель та французьких провінцій. На цій проблемі наголошував у Пуатьє президент регіональної ради Лотарінгії Адріан Целер:

"Для Франції характерна сильна централістська культура. У міністерствах, в інтелектуаних колах тощо переконані, що світло виходить з Парижа. А провінції не повинні лізти вперед. І нам слід виступити проти цієї культури, ми повинні заявити: сучасна ситуація вимагає розвитку регіонів".

Зрештою, сам французький прем"єр-міністр Жан-П"єр Рафарен у свої урядовій програмі проголосив мету домагатися поступової децентралізації влади, передачі органам самоврядування більших владних повноважень. І він підкреслив, що доб"ється своєї мети, навіть незважаючи на те, що французи від цього плану не в захваті.

На цій же конференції Рафарен і Шредер повідомили про інвестиційну програму, спрямовану на економічне зростання в рамках ЄС. Ця ініціатива передбачає до 2010 року освоїти 90 мільярдів євро інвестиційних коштів. Приблизно 50 мільярдів повинні піти на фінансування інфраструктурних проектів, а решта - 40 мільярдів - на проекти, пов"язані з іноваціями. Любомир Петренко.