Перехожі діляться своїми враженнями від побаченого:

«Я вважаю, що це передусім гарно, з усіма складками, все так ідеально пасує, наче ідеально пошитий одяг».

«Здалеку це виглядає ніби мистецький витвір з паперу».

23 червня 1995 року. П'ятсот тисяч людей прийшли, аби стати свідками одного з найбільш видовищних моментів в історії німецького парламенту: накриття Рейхстагу в Берліні.

Будівлю обгорнули полотном сріблястого кольору. На це пішло майже 100 тисяч квадратних метрів матеріалу. Так було втілено в життя задум художника-акціоніста Крісто Явашева.

«Для проекту Рейхстаг ми використали дуже міцний матеріал. Між «обгорткою» і стінами залишили метрову відстань. Завдяки цьому вітер колихав матеріал. Тож, уся будівля візуально наче ожила. Все тріпотіло, ніби потужний ручай спадав з вершини будівлі до землі. Все навколо залишалося статичним, водночас обгорнутий Рейхстаг перебував у постійній динаміці», - розповідав про втілення свого творчого задуму сам митець.

Незгодних було багато

За рік до цього німецькі депутати ламали списи в запальних дискусіях щодо проекту. Незгодних перетворити будівлю парламенту на мистецький об'єкт було багато. Головні аргументи: паплюження державної символіки та марнування грошей. Як пояснював тоді один з лідерів партії ХДС Вольфганг Шойбле: «Державний символ, символіка повинна об'єднувати. Обгортання Рейхстагу не є об'єднанням, воно навпаки поляризує».

Зрештою депутати дали дозвіл на реалізацію цього задуму. Багатьох митцю-експериментатору вдалося переконати під час особистого спілкування, наприклад, тодішню голову парламенту Риту Зюсмут: «Складається враження, що це вдалий проект. Я зустріла кількох парламентаріїв, які голосували проти. Але після того, як вони цими днями побували в Берліні, тепер вони вважають, що це прекрасно».

Казка на два тижні

Рейхстаг простояв обгорнутим лише 14 днів. Потім казка скінчилася. Однак ці два тижні влітку 1995-го для п'яти мільйонів глядачів з усього світу це стало незабутньою подією. Будівля Рейхстагу була символом завершення "холодної" війни й епохальних змін у світовій політиці, пояснює митець: "З 1961 року ми пильну увагу приділяли Рейхстагу. Після завершення "холодної" війни його розташування набуло додаткового змісту. Обгорнути Рейхстаг у цей перехідний період – це було сміливо. Ми могли зробити ці зміни видимими".

Принаймні митцю вдалося досягти того, що тоді вперше в історії німецького парламентаризму депутати дебатували про сенс мистецтва і його вплив на суспільство.

Автори: Міхаель Марек/ Наталя Неділько

Редактор: Христина Ніколайчук