Центральною подією четверга, 14 грудня, на саміті Євросоюзу стало пробудження "сплячої красуні" - оборонної співпраці ЄС. Глави держав і урядів 25 країн привітали запуск постійної структурної співпраці - PESCO. Формальне ж рішення про запуск 11 грудня ухвалили міністри закордонних справ.

Президент Європейської Ради Дональд Туск у своєму запрошенні на саміт наголосив, що запуск PESCO є "найкращим прикладом" того, що "попри розбіжності, можливо зберігати єдність". За його словами, це історичний момент, адже ЄС запускає співпрацю у новій сфері.

Що розбудило "сплячу красуню"?

"Сплячою красунею Лісабонської угоди" назвав цю співпрацю голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер. Ця угода набула чинності 2009 року, однак багато років PESCO залишалася заблокованою. Двері для її реалізації відкрив референдум щодо Brexit, адже Лондон традиційно був противником зближення між країнами ЄС у сфері оборони, посилаючись на провідну роль НАТО у цій царині.

Допоміг PESCO і президент США Дональд Трамп - його позиція посприяла тому, що у ЄС усвідомили: покладатися треба на самих себе. "Європа не може і не має віддавати безпеку й оборону на аутсорсинг", - заявив Юнкер. Експертка аналітичної мережі European Leadership Network Аліс Бійон-Галан зауважила у розмові з DW, що роль тут відіграє не тільки Трамп, але загалом ставлення США. Ще одним фактором, який посприяв не лише PESCO, а й усім останнім оборонним ініціативам ЄС, Бійон-Галан назвала дії РФ: "Росія справді оживила дуже конкретну ідею, що всередині Європи може бути збройний конфлікт, що це відбувається".

Один з чиновників ЄС, відповідаючи DW на запитання про роль Росії, зауважив, що серед факторів просування PESCO - зміна безпекового середовища. 

PESCO - не європейська армія

Євросоюзу не йдеться про створення якогось оборонного альянсу на кшталт НАТО. У ЄС наголошують, що дублювання функцій не буде. Так само не йде мова і про створення європейської армії, адже ця співпраця здійснюється виключно на міжурядовій основі. Це дозволяє діяти спільно, не зачіпаючи національного суверенітету держав-учасниць.

"PESCO - це добровільні, однак юридично обов'язкові рамки для держав-членів ЄС співпрацювати тісніше у сфері безпеки й оборони", - так формулює, що таке PESCO, чільний посадовець у ЄС. Фактично ж PESCO складається з двох частин: зобов'язань та проектів.

Добровільна справа чи обов'язки?

Участь у цій співпраці є добровільною - з 28 країн ЄС до неї долучилися 25. Очевидно, що Великобританія, не бере участі. Данія також завчасно заявила про свою неучасть. Крім них не долучилася Мальта.

Однак аби PESCO не залишилася на рівні красивих заяв, країни, які беруть участь, взяли на себе 20 зобов'язань - і вони є юридично обов'язковими. Перше зобов'язання звучить: "Регулярно підвищувати оборонні бюджети у реальних показниках, щоб досягнути погоджених цілей". Це зобов'язання може стати проблематичним для Німеччини, яка цього року, за оцінками НАТО, витратить на оборону 1,22 відсотки ВВП - що куди нижче за ціль Північноатлантичного альянсу до 2024 року довести цей показник до двох відсотків. Тоді як канцлерка ФРН Анґела Меркель (Angela Merkel) в цілому не заперечує проти підвищення видатків, міністр закордонних справ Зіґмар Ґабріель (Sigmar Gabriel) дуже скептично ставиться до цього.

Коментуючи це питання DW, чиновник ЄС закликав не фокусуватися лише на одному пункті. За його словами, якщо якась із країн не підвищуватиме бюджет один чи два роки, - це не означатиме, що вона більше не віддана PESCO. І в цілому в Брюсселі намагаються уникати запитання, чи може бути якась із країн виключена з PESCO та що може стати підставою для цього.

Проекти

Ще одним із зобов'язань є участь у спільних проектах, які й складають практичну частину PESCO. Для першого етапу відібрали 17 проектів. Вони є двох видів. По-перше, створення нових засобів, наприклад спільної платформи для бойових броньованих машини, таких як БМП чи БТР. По-друге, підвищення операційної готовності, наприклад, формування європейського медичного командування. Кожен з цих проектів веде якась одна країна, беруть у ньому участь лише ті з 25 країн, які хочуть.

Експертка Бійон-Галан відзначає хороший баланс у першому списку проектів. Вона виділяє три, від яких очікує найбільших результатів: військова мобільність, Центр операцій реагування на кризи та мережа логістичних центрів для підтримки операцій.

Найбільше учасників - понад 20 - у проекті військової мобільності, який покликаний прискорити переміщення військ і обладнання між країнами ЄС. Нині існує багато бар'єрів та формальностей, які дуже сильно сповільнюють транспортування військ. Як пояснило одне з джерел DW, нині 45 днів іде лише на розгляд заявки на переміщення військ чи техніки до іншої країни. Особливу проблему це створює для сил швидкого реагування. "Ми провели дослідження, і НАТО провів дослідження, - скільки триватиме з Іспанії до Польщі, - вічно", - наголошує співрозмовник. За його словами, військова мобільність зокрема пов'язана з РФ: "Росія грає роль під час відбору проектів, яких ми потребуємо".

Практичне значення

Основна ідея PESCO - підвищити ефективність у сфері оборони. Мова йде про усунення дублювань зусиль і більш ефективне використання коштів. У листопаді Зіґмар Ґабріель говорив: "Ми, в Європі, витрачаємо близько 50 відсотків від оборонних видатків США, але маємо лише 15 відсотків ефективності". 

Також учасники мають - адже це закріплено у зобов'язаннях - більше вкладати грошей у дослідження, розробку та закупівлю нового обладнання. Єврокомісія запропонувала для цього і фінансовий стимул - 500 мільйонів євро на підтримку оборонних досліджень та розробок у 2019-2020 роках. Частина з них передбачена і для проектів PESCO. Їхнє виділення ще мають затвердити Рада ЄС і парламент.

Аліс Бійон-Галан закликає почекати, щоб побачити, які результати принесе PESCO. Хорошим сигналом вона при цьому називає той факт, що так багато держав погодилися на участь. "Це важливо, бо показує, що ЄС стає серйозно залученим у сферу оборони (…) У PESCO йдеться про те, що ЄС стає більш свідомим загроз та стає гравцем на полі оборони", - підсумовує експертка.