Багато будинків на Донбасі зруйновані. Військове протистояння між українськими солдатами та проросійськими сепаратистами триває у регіоні майже п'ять років. За даними ООН, у війні загинули вже близько 13 людей, третина з них - цивільні. Але миру для солдата Олега (на фото) замало - "лише перемога".

Аби забезпечити людей на лінії фронту хлібом, вугіллям та деревиною, використовують армію. Час від часу там з'являється й броньований бусик - це банкомат на колесах. На непідконтрольній українській владі території українська банківська система не працює.

2014-го року селище Зайцеве потрапило під контроль проросійських сепаратистів. Через рік Україна повернула його собі. Але мир тут і досі дуже крихкий. Солдати й надалі змушені забезпечувати місцевих цивільних продуктами харчування. Але час від часу можна дозволити собі й паузу - і, наприклад, погладити мале козеня.

Фронт розташований за 600 кілометрів від Києва. Не лише для мешканців Зайцевого, але й для всіх українців конфлікт з Росією - найбільша проблема держави. Окопи на фронті нагадують про війну щодня.

73-річна Раїса Тараненко щодня дивиться на сліди від куль у дверях свого будинку. Вона живе за 600 метрів від окопів сепаратистів. Складені під стіною дрова вона використовує як захисний бар'єр від снарядів. Тараненко бажає, аби війна нарешті завершилась. "Але не зрозуміло, як усе розвиватиметься. Надії нема ні на що", - каже вона.

Схоже дивиться на ситуацію також Ілля. Він - член полку "Азов". У боях на фронті він уже втратив одне око та руку. Надії на тривалий мир він не має. "Ті, хто розраховують на мир, отримають його. Але на ворожих умовах. Та такий мир нам не потрібен" - каже Ілля.

У Зайцевому всюди видно наслідки війни. Україна та Захід закидають Росії забезпечення сепаратистів на Донбасі зброєю. Є й чимало ознак участі російських військ у боях. Але Москва стверджує, що підтримує сепаратистів лише політично. Чи дадуть якісь плоди мирні переговори між Росією та Україною? Жителі Зайцевого сподіваються на мир.

Адже конфлікт розділяє цілі родини. Миколі Юшкову (праворуч) 70 років. Він живе в сусідньому Майорську разом із сином і дочкою. Вони мешкають на підконтрольній Києву території. Друга дочка Миколи живе трохи далі, на території, яку контролюють проросійські сепаратисти. "Усі кажуть: ми маємо сісти й домовлятися. Мир. Нам потрібен мир", - говорить Микола Юшков.

Шлагбаум і паспортний контроль. Піший пункт пропуску в Станиці Луганській - єдина можливість уздовж усієї північної лінії фронту, що дозволяє потрапити з самопроголошеної "ЛНР" на території, підконтрольні Києву.

Піший пункт пропуску в Станиці Луганській щодня перетинають понад 3000 людей. Іноді тут все ще лунають постріли. Але, на відміну від Донецької області, на цій території уже майже півроку режим припинення вогню у цілому дотримується.

Завдання українських прикордонників, які здійснюють контроль на цьому КПП, - затримувати проросійських сепаратистів. Багато людей, котрі пересуваються між самопроголошеною "ЛНР" і підконтрольною Україні територією, вважають ці перевірки знущанням.

Мешканці Луганська вирушають на підконтрольні Києву території для того, щоб придбати найнеобхідніші продукти. Для цього їм потрібно перетнути лінію розмежування, яка відділяє самопроголошені республіки від території решти України.

Українські військові і проросійські сепаратисти кілька місяців поспіль обстрілювали позиції один одного. Зараз у Луганській області діє режим припинення вогню. Однак багато хто досі не вірить у мир.

Без гуманітарної допомоги мешканцям села Сизе Луганської області довелося б нелегко. На південь від нього - лінія фронту, на схід - російський кордон. Уся територія навколо замінована. Співробітники Управління ООН у справах біженців роздають місцевому населенню теплий одяг.

Родичі цих жінок живуть по той бік лінії розмежування, на підконтрольній сепаратистам території. Великдень 2014 року вони ще святкували на своїх дачах в Сизому. Потім між селом і Луганськом, де знаходяться їхні квартири, раптово пролягла лінія фронту.

Ліси навколо Сизого буквально напхані мінами, тому мешканці села більше не можуть заготовляти дрова. Якщо українська зима виявиться довгою, людей вкрай необхідно буде забезпечити паливом.

Рік тому в Мінську був представлений план відведення важких озброєнь від лінії розмежування. Однак українська армія також вельми повільно виконувала окремі пункти угоди. Водночас дотримання режиму припинення вогню є головною умовою для доставки населенню гуманітарної допомоги.

Спостерігачі ОБСЄ пересуваються уздовж північної лінії фронту виключно на броньованих машинах. Кілька тижнів тому неподалік Донецька знову почастішала стрілянина. Автори: Франк Гофманн, Азад Сафаров