Справа "Трейд Коммодіті", в рамках якої топ-чиновників міністерства оборони затримали за підозрою в розтраті майже 150 мільйонів гривень при закупівлі палива, стала найгучнішим за тривалий час корупційним скандалом у сфері державних закупівель. Цей скандал знову привернув увагу до держзакупівель як корупційного клондайку в Україні, який ніяк не вдається ліквідувати. Великі сподівання у цьому сенсі покладалися на систему закупівель ProZorro. І хоча конкретно у випадку "Трейд Коммодіті", як наголосив перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Макисм Нефьодов, тендер проводився ще не в ProZorro, все ж скептики, констатуючи недостатні успіхи у подоланні корупції у держзакупівлях, не забувають висловити і своє розчарування новою системою. І приводів для цього більш ніж достатньо. В українських медіа регулярно з'являються нові свідчення того, як чиновники та пов'язаний із ними бізнес знаходять все нові способи обійти ProZorro та збагатитися за рахунок державних грошей.

Наприклад, ще влітку 2016 року, за даними Transparency International Ukraine, 13,8 відсотка закупівель столичних медичних закладів здійснювалося непорозоро. Серед найбільш показових випадків дослідження згадувало закупівлю Київським міським онкологічним центром 50 "пристроїв із тримачем і насадкою", які обійшлися у майже 2,5 тисячі гривень за одну штуку. Щоправда, пізніше з'ясувалося, що йшлося про звичайні швабри. Але подібні зловживання характерні не лише для медицини. ЗМІ регулярно пишуть про різні оборудки із державними закупівлями у найрізноманітніших сферах, від закупвлі обладнання для залізничників до постільної білизни для освітніх закладів.

Ворогам - закон

Олександр Соколовський, власник компанії "Текстиль-Контакт", що регулярно бере участь у тендерах на постачання державним підприємствам тканин, може назвати десятки схем, за допомогою яких його конкуренти разом із чиновниками обходять ProZorro. Серед найбільш розповсюджених - зміна ціни вже після підписання контракту за допомогою додаткових угод, що напряму не є порушенням закону. Таким чином у тендері перемагає дійсно найвигідніша пропозиція. Щоправда такою вона лишається лише на короткий проміжок часу до підписання додаткової угоди. За спостереженнями Соколовського,  державні закупівлі вже після тендеру нерідко зазнають підвищення ціни.

Також популярним є внесення в умови тендеру таких вимог, які може виконати лише наперед знайома із ними людина - від максимально нечіткої специфікації потрібного товару, на кшталт "пристроїв із тримачем і насадкою", до нереалістичних строків постачання у декілька днів та вимог надати довідки та сертифікати, які фізично не можна встигнути оформити до дати проведення торгів. "Загалом це зводиться до максими: друзям - усе, а ворогам - закон", пояснює Соколовський, за словами якого за бажання чиновники завжди знайдуть можливість формально пояснити свої дії необхідністю дотримуватися букви закону.

Обхідний шлях

Подібні скарги бізнесу підтверджують і експерти. Так, виконавчий директор Transparency International Ukraine Ярослав Юрчишин розповідає про те, що у випдадках, коли усі вище згадані методи не спрацьовують і державний контракт отримують не афілійовані із посадовцями  бізнесмени, чиновники не гребують тим, аби заблокувати закупівлі у суді. Це не завжди призовдить до успіху, але виснажує незручних конкурентів, для яких можливий зиск від перемоги у справі зрештою може бути меншим за видатки на юристів.

За словами Юрчишина, один із найнахабніших способів обійти ProZorro - це розбити закупівлю на необхідну кількість частин таким чином, аби кожна з них не перевищувала порогової суми у 200 тисяч гривень. Якщо йдеться про контракт на меншу суму, застосовувати електронну систему не обов'язково. "Тому дуже часто можна побачити одразу декілька закупівель одного й того ж товару чи послуги, але окремими контрактами по 199 тисяч гривень", - каже експерт. За його словами, іноді можна побачити випадки, коли на цю суму купують один-єдиний ноутбук.

Лише інструмент

Та попри таке розмаїття способів обійти систему електронних закупівель, і бізнесмени, і експерти вбачають у її запровадженні великий позитив. За словами Сколовського, головною перевагою ProZorro є той факт, що система дозволяє бачити порушення та дає чесним підприємствам можливість боротися за державні замовлення, а державі - карати порушників. Саме таким і мало бути завдання ProZorro, зазначає Максим Нефьодов: "Наше завдання - виявляти порушників якнайшвидше". У підсумку, за словами Юрчишина, ProZorro вдалося суттєво знизити рівень корупції у державних закупівлях, а у тих сферах, де використання системи законодавчо обмежене, наприклад, в "оборонці" кількість та масштаб оборудок залишаються значно вищими.

Втім, на думку Соколовського, правоохоронці часто нехтують тими можливостями, які надає система. Юрчишин підтверджує - поліція та прокуратура нечасто використовують дані системи у своїх розслідуваннях, а НАБУ не може братися за переважну кількість зловживань через процесуальні обмеження. "ProZorro здатна показати увесь процес усім учасникам, але не гарантує повну відсутність зловживань", - впевнений експерт, за словами якого для останнього потрібне також активне використання системи правоохоронними органами.