Єрусалимський інститут Голокосту «Яд-Вашем» розглядає запит щодо визнання адмірала Вільгельма Франца Канариса «Праведником навродів світу». Відповідне звернення до спецкомісії «Яд-Вашем» надійшло після публікації книги ізраїльського історика Дані Орбаха "Валькірія – німецький опір Гітлерові", яка, серед іншого, наводить нові докази порятунку цивільних главою Абверу.

Він рятував людей під виглядом шпигунів

Як вказує дослідник, адмірал Канарис, дізнавшись про заплановані каральні акції у Східній Європі, врятував декілька сотень євреїв й поляків, забезпечивши їх новими документами й під виглядом депортованих шпигунів переправивши до Іспанії та Португалії: «Це надзвичайно захоплююча історія, якою донині цікавилося лише вузьке коло інтелектуалів. Я ж вирішив “підняти завісу” для широкої публіки й першим розповісти читачам усі подробиці антигітлерівського спротиву у Німеччині», - каже автор книги Дані Орбах.

Найвідомішим з порятованих людьми Канариса був уродженець українського міста Миколаєва Іцхак Шнеерсон, який згодом став духовним лідером любавицького руху та однією з найвпливовіших фігур серед релігійних юдеїв. Його було вивезено з Варшави до Берліна, згодом до Риги й, нарешті, до США.

Нові свідчення

До останнього часу меморіальний центр "Яд-Вашем", відмовлявся нагороджувати званням «Праведника народів світу» одного з чільних керівників нацистського військового апарату, посилаючись на «колективну відповідальність». З цієї ж причини проти нагородження Канариса виступали й дослідники Центру Симона Візенталя, котрий спеціалізується на розшуку нацистських злочинців.

Проте нині, з відкриттям нових фактів, спецкомісія «Яд-Вашем» нарешті погодилася розпочати процес розгляду документів у справі, що, як сподіваються ініціатори, завершиться історичною реабілітацією німецького адмірала.

Ставлення до Вільгельма Канариса у Німеччині теж неоднозначне. Дехто вважає його героєм-учасником антигітлерівського опору, інші розглядають його просто як азартну, схильну до ризиків людину.

Неоднозначна фігура

Європейські історики пригадують Канарисові й тісні контакти з мельниківським крилом Організації українських націоналістів. Зокрема, словацький дослідник Міхал Шміґель вказує на те, що Вільгельм Канарис вів тісні переговори з провідником ОУН (м) Андрієм Мельником, обіцяючи взамін на підтримку згоду на створення незалежної української держави під німецьким протекторатом. Чи була ця пропозиція черговою нацистською маніпуляцією або ж Вільгельм Канарис справді мав прихильність до українців – думки дослідників різняться.

Ізраїльський історик Дані Орбах характеризує Вільгельма Канариса як німецького патріота з високими релігійними й моральними якостями. Відомо, що на початку війни Канарис підтримував Гітлера, але згодом дистанціювався від нього й був залучений до замаху на фюрера, організованого фон Штауффенбергом.

«Замах на Гітлера 20 липня 1944 року це лише одна з цілої низки спроб ліквідувати фюрера, які готували змовники. Найцікавіша частина цієї історії – це дилема й процес ідеологічних змін, які пройшли такі люди як Канарис. Адже частина з них були членами нацистської партії і згодом перетворилися у найсерйозніших противників режиму», - наголошує історик Орбах.

Складне завдання для "Яд-Вашем"

Адмірала Вільгельма Канариса було заарештовано й вислано до концтабору Флоссенбюрг, де його піддавали тортурам й повісили на шибениці за два тижні до закінчення війни. Тепер перед спецкомісією «Яд-Вашем» стоїть непросте завдання – дати оцінку: ким був Канарис –нацистом чи ж нетиповим героєм, достойним пам’яті і нагороди.

Автор: Дмитро Каневський

Редактор: Леся Юрченко