Про страшну хворобу п’ятирічного Данилки його батьки дізналися перед тим, як віддати хлопчика в дитячий садок. Аналіз крові та додаткове обслідування виявило ракові клітини. «Знайомі нам казали, що для лікування таких хвороб люди змушені продавати й будинки, й квартири. Але всі дорогі медикаменти ми отримуємо тут в лікарні безкоштовно», - розповіла в розмові з Deutsche Welle мати хлопчика.

Перебування хворої дитини з діагнозом лейкоз крові в донецькому дитячому онкогематологічному центрі коштує приблизно 1000 гривень на добу. Утім батьки не відчувають цей непосильний тягар. Найдорожчі витрати з лікування взяли на себе мешканці німецького міста-побратима Бохум і товариство Бохум-Донецьк.

Чверть віку - під патронатом Бохума

«Ці два міста - Бохум та Донецьк - дуже схожі за інфраструктурою, й тому побратимство, яке розпочалося чверть віку тому, стало влученням в «яблучко», - каже відповідальний секретар донецького відділення товариства «Україна-ФРН» Наталія Кафтаннікова.

Падіння залізної завіси та налагодження міжнародних контактів співпало з чорнобильською трагедією. Хвиля дітей, хворих на лейкемію, почала стрімко зростати. «Не було дня, щоб до товариства не телефонували батьки й у відчаї не просили про допомогу - лікування в Німеччині», - продовжила Кафтаннікова. Таке лікування, однак, коштувало б неймовірних грошей, які жодна зі сторін не змогла б заплатити.

Німецькі лікарі вирішили допомогти інакше - організацією лікування в самому Донецьку за німецькими методами. «Ми з німецькими колегами одночасно прийшли до єдиного рішення: якщо немає можливості лікувати дітей за кордоном, тоді нехай німецька допомога прийде в Україну», - розповідає Кафтаннікова. Так, у Донецьку відкрилося гематологічне відділення на 40 дітей.

За досвідом до Німеччини

Тоді ж відразу розпочалося стажування донецьких лікарів в університетській клініці міста Ессен, що поруч з Бохумом. Усі витрати на дорогу та перебування в Німеччині брало на себе товариство «Бохум-Донецьк».

Українські медики виявилися старанними учнями: якщо раніше курс лікування був п’ять років, то тепер - шість місяців; якщо раніше виживало 8-12 % хворих дітей, то тепер ці цифри дзеркально змінилися. Водночас товариство «Бохум-Донецк» взяло на себе зобов’язання забезпечувати центр медикаментами для хіміотерапії - а це найдорожчі витрати в лікуванні.

А що роблять донецькі багатії?

Аби зібрати необхідні пожертви, доводиться постійно вигадувати щось нове: от мешканці Бохума з року в рік до усіх благодійних заходів і випікають пироги та торти, в’яжуть якісь речі, влаштовують безпрограшні лотереї, аби зібрати десятки тисяч євро для придбання необхідних ліків, які потім відправляють у Донецьк. «Бохумці ставляться до цього дуже відповідально. Якщо така допомога припиниться, діти просто помруть», - каже Кафтаннікова.

Але існує й інша сторона медалі. «Коли наші німецькі друзі приїжджають в Донецьк, то бачать, як розростається й квітне наше місто, всюди - авто класу люкс, - наголошує відповідальний секретар донецького відділення товариства «Україна-ФРН». - Тобто, вони бачать розкіш, і в них виникає резонне питання: «Коли ж місцеві багатії чи влада почнуть допомагати хворим донецьким дітям?».

І от у Донецьку вирішили не тільки дякувати Бохуму за їхну довготривалу підтримку, а й самим влаштувати масштабну благодійну акцію. Як пояснює Deutsche Welle координатор акції «Встигнути допомогти» Вікторія Кузнєцова, підтримати хворих дітей можна і здавши донорську кров, і іграшками, і грошима. Ініціатори сподіваються зібрати 50-60 тисяч гривень на придбання апарату для очищення крові.

Суперечлива реакція

Збирати пожертви в Україні нелегко, оскільки в країні існує велика недовіра як до благодійних фондів, так і до всіляких благодійних акцій. Річ у тім, що й чимало шахраїв прикриваються вивісками благодійності. Відчути таку недовіру довелося й волонтерці Олені, яка теж вирішила взяти участь в акції в Донецьку. «Спочатку мені було якось ніяково стояти в торгівельному центрі зі скринькою в руках, - ділиться досвідом дівчина. - Реакція людей була різна - хтось просто опускав очі, дехто кидав репліки на кшталт: йдіть краще під Верховної Радою постійте». Проте, за її словами, було й чимало доброзичливого ставлення. «Якось одна бабуся залишила 200 гривень, очевидно, що для неї це велика сума», - розповідає Олена.

До акції долучилися й місцеві ЗМІ. Саме з однієї з газет про неї дізнався й донеччанин Дмитро: «Моє ставлення цілком позитивне. У житті приходилося щось втрачати. Тому я розумію, наскільки важлива може бути вчасна допомога», - каже чоловік. На думку жительки Донецька Наталі, яке теж погодилась відповісти на наше запитання, благодійність має існувати. Водночас жінка додала: «Та я не б не стала занадто розчулюватися, якщо врятувати життя дитині в нашій державі можна лише сподіваннями на розвиток благодійності».

«Все це дуже добре, що врешті решт відбувається така ініціатива в Донецьку. Кожен з нас розуміє, що може своїм внеском врятувати життя дитині. Але потрібно, щоб це не було якимось піаром чи разовою акцією», - зауважує в свою чергу Наталія Кафтаннікова. Головна мета проекту - домогтися достатнього бюджетного фінансування для лікування важкохворих дітей. «Життєво необхідні для дітей препарати має надавати держава, - каже Кафтаннікова. - Держава має щось докорінно змінити в охороні здоров’я, щоб благодійність від щирого серця не перетворилася на змушені подаяння для медицини».