ООН: 2017 року на Донбасі постраждали 522 цивільних
Дмитро Прокопчук
12 грудня 2017 р.
Кількість смертей серед цивільного населення на Донбасі суттєво скоротилася у період із серпня по листопад 2017 року. Основними причинами загибелі залишаються міни і нерозірвані снаряди.
Реклама
552 цивільні особи постраждали, тобто загинули або зазнали поранень, в результаті конфлікту на Донбасі з початку 2017 року. Про це повідомила голова Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Фіона Фрейзер під час презентації 20-ї доповіді місії про ситуацію із правами людини в Україні у вівторок, 12 грудня.
Вона також додала, що за період від 16 серпня до 15 листопада 2017 року моніторингова місія ООН зафіксувала 87 потерпілих серед цивільного населення у зв'язку з конфліктом. З них 15 осіб загинули, 72 зазнали поранень. Це на 48 відсотків менше, ніж у попередньому звітному періоді (16 травня - 15 серпня 2017 року).
Міни, нерозірвані снаряди, міни-пастки та саморобні вибухові пристрої стали причиною більшості смертей і поранень, йдеться у доповіді. За весь період конфлікту, починаючи з 14 квітня 2014 року, за даними ООН, було вбито щонайменше 2523 цивільних. До цієї статистики не входять 298 цивільних, які загинули внаслідок падіння літака MH17 у липні 2014 року.
У доповіді також зазначається, що у самопроголошених республіках "ДНР" та "ЛНР" представникам Управління верховного комісара ООН з прав людини було відмовлено в доступі до осіб, які утримувалися під вартою. У документі наголошується, що такі відмови викликають побоювання щодо умов утримання під вартою, а також щодо продовження практик, які порушують права людини, зокрема катувань і жорстокого поводження.
Як повідомлялося, у листопаді перший заступник голови Спеціальної моніторингової місії (СММ) ОБСЄ в Україні Александр Гуґ оцінював кількість загиблих і поранених цивільних на Донбасі від початку 2017 року у 400 осіб.
Фоторепортаж: Донбас - життя на лінії фронту
Під нічним артилерійським вогнем у "сірій зоні" між фронтами в Україні живуть тисячі мирних жителів. Переважно це нужденні літні люди.
Фото: DW/D. Cupolo
У полоні воєнного конфлікту
Обстріл починається щовечора - незадовго до того, як сідає сонце. Місцеві жителі, які мешкають на лінії фронту між українськими військовими та бойовиками невизнаних "республік", беззахисні перед ним. Іван Полянський також живе у цій зоні. Його будинок У Жованці знову і знову зазнає нових руйнувань.
Фото: DW/D. Cupolo
Життя у страху
Жителі Жованки, розташованої у так званій "сірій зоні" на Донеччині, вузькій смузі між фронтами, чекають на лікаря, який раз на тиждень відвідує селище. "Кожного дня чекаєш, що ракета потрапить у твій будинок, - говорить Людмила Студерікове. - Але ніколи не знаєш, коли це станеться".
Фото: DW/D. Cupolo
Без світла та опалення
Колись селище Жованка було малою батьківщиною для близько тисячі жителів. Нині ж тут живуть лише біля 200 осіб. Останні три місяці у них немає ані світла, ані газу. "Іноді вночі мені так страшно, що я тремчу в ліжку, - розповідає Людмила. - Але мій чоловік поряд і він тримає мене за руку".
Фото: DW/D. Cupolo
Без можливості втечі
Багато жителів селища навіть узимку живуть у своїх напівзруйнованих будинках, розповідає Олександр Ворошков, програмний координатор штабу допомоги "SOS Краматорськ". У прилеглих містах вартість оренди житла настільки зросла, що вони не можуть дозволити собі винайняти квартиру. "Ціни на оренду в Краматорську такі ж високі, як у Києві. Але зарплати набагато нижчі", - розповідає активіст.
Фото: DW/D. Cupolo
Залежні від гуманітарної допомоги
Жінки Жованки стоять у черзі за ліками й вітамінами. Продукти харчування й гуманітарні вантажі до селища привозять благодійні організації. Якщо його жителі хочуть виїхати, вони часто мусять цілий день чекати на контрольно-пропускному пункті. "У нас тут все було, - говорить жителька Жованки Віра Шароварова. - Зараз у нас залишився лише холод".
Фото: DW/D. Cupolo
Страх перед обстрілами
Віра Аношина (на фото ліворуч) спілкується з сусідками у Спартаку, селі, яке перебуває під контролем так званої "Донецької народної республіки". Звикнути можна багато до чого, каже вона. "Якщо нема води, її можна знайти. Якщо нема електрики, можна знайти якесь рішення. Але ніколи не знаєш, куди влучить наступна бомба", - говорить Аношина.
Фото: DW/D. Cupolo
Шість переламаних ребер
Світлана Заваденко стоїть перед своїм будинком у Спартаку. Під час одного з обстрілів стіни її домівки обрушилися на неї. Її витягли й відвезли до лікарні сусіди. Там їй діагностували шість переломів ребер і розрив печінки. Вона курить сигарети "Мінськ". Коли її питають, що вона думає про війну, вона лише всміхається.
Фото: DW/D. Cupolo
"Ми втратили надію"
Світлана Заваденко одужала. Вона живе сама із кількома домашніми тваринами. Ані електрики, ані газу, ані води у Спартаку немає з 2014 року. Тож Світлана готує їжу на мангалі. Дрова вона бере із закинутої меблевої фабрики. "Минулої зими ми ще думали, що війна закінчиться, - говорить вона. - Але тепер, чесно кажучи, ми втратили надію".
Фото: DW/D. Cupolo
Надії на припинення вогню
Наслідки обстрілів на околицях Донецька. Після марних спроб деескалації конфлікту переговори "нормандської четвірки" в Берліні дають шанс на нове перемир'я. Сторони домовилися продовжити перемовини щодо розведення сил і засобів на лінії розмежування.
Фото: DW/D. Cupolo
"Надто багато втрат, аби зупинитися"
Навіть якщо обидві сторони конфлікту домовляться про перемир'я, вони повинні будуть рахуватися з опором у лавах військових. "Ми втратили надто багато солдатів, аби зараз зупинитися, - говорить Володимир Пархамович, полковник 81 окремої аеромобільної бригади Збройних сил України. - Якщо вони дадуть нам наказ про припинення вогню, ми вважатимемо їх зрадниками".
Фото: DW/D. Cupolo
10 фото1 | 10
Заміновані поля Донбасу: як вижити селянам у Бахмуті (10.11.2017)