ООН: У Криму нарахували 43 випадки насильницьких зникнень
Валерій Сааков
31 березня 2021 р.
Жертвами насильницьких зникнень у Криму стало 39 чоловіків і чотири жінки, повідомили в УВКПЛ ООН. 11 жертв насильницьких зникнень досі вважаються зниклими безвісти.
Реклама
Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) повідомило про 43 випадки насильницьких зникнень людей на півострові Крим з часу анексії цього українського півострова Росією у 2014 році. Відповідну інформаційну довідку УВКПЛ оприлюднила в середу, 31 березня. Фіксувала ці випадки Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні.
Ці випадки були задокументовані "шляхом проведення інтерв’ю безпосередньо з жертвами, свідками та родичами жертв", а також консультацій із правозахисниками, адвокатами та журналістами, уточнюють у місії. Крім того, оприлюднені дані спираються на "аналіз документів, у тому числі тих, що стосуються розслідування насильницьких зникнень, та публічних джерел".
"Насильницькі зникнення вчинялися здебільшого у формі викрадення, серед жертв - 39 чоловіків і 4 жінки. Перший задокументований випадок насильницького зникнення мав місце 3 березня 2014 року, а найостанніший за часом - 23 травня 2018 року", - йдеться в інформаційній довідці.
У публікації зазначено, що із 43 жертв насильницького зникнення 11 осіб - усі вони є чоловіками - залишаються зниклими безвісти, а один чоловік і досі перебуває під вартою. Ще одне зникнення призвело до позасудової страти.
"Насильницькі зникнення вчиняли, ймовірно, озброєні групи, такі як "Самооборона Криму" і козацькі групи; представники Федеральної служби безпеки Російської Федерації; інші правоохоронні органи, зокрема поліція Криму", - йдеться в документі.
За даними УВКПЛ, викрадачі застосовували катування і жорстоке поводження з метою змусити жертв дати свідчення проти самих себе або свідчити проти інших, а також як помсту за їхню політичну приналежність або позицію.
Так само автори довідки наголосили, що жодну особу не було притягнуто до відповідальності у зв'язку з будь-якими випадками насильницьких зникнень або катувань і жорстокого поводження, задокументованими УВКПЛ.
Адмінкордон із Кримом: п'ять років життя на межі у фото
Після незаконного референдуму 16 березня 2014 року анексований Крим відмежувався від України. Чим жили мешканці "прикордонної" території останні п'ять років - у фоторепортажі DW.
Фото: DW/I. Burdyga
Перші блокпости
Військовослужбовці Держприкордонслужби та українських десантних військ з'явились на трасах південої Херсонщини наприкінці лютого 2014 року - з початку заворушень у Криму. Побоюючись наступу російських військ з півострова, вони почали облаштовувати тут перші окопи і блокпости.
Фото: DW/I. Burdyga
"Російський" кордон
Наприкінці квітня 2014 року прикордонні війська ФСБ РФ відкрили на межі з Кримом власні пункти пропуску через "російський" кордон. Українська влада назвала такі дії незаконними, проте мусила облаштовувати зі свого боку власні блокпости. На фото: черга з вантажівок на трасі Херсон-Армянськ, 29 квітня 2014 року.
Фото: DW/I. Burdyga
Перекритий канал
Однією з перших відповідей української влади на окупацію півострова було перекриття дамбою Північно-кримського каналу - основного джерела водопостачання у північній частині півострова. Формально українське агентство водних ресурсів відмовляється укладати угоду про водопостачання на півострів, оскільки не визнає юрисдикцію тамтешніх установ.
Фото: DW/I. Burdyga
Фантомні колії
Залізничне сполучення з Кримом було припинене в грудні 2014 року - формально з міркувань безпеки. До півострова заходили дві залізничні гілки: східна через станцію "Новоолексіївка", до якої і досі ходять потяги з Києва, Харкова та Запоріжжя, та західна через станцію "Вадим", яка після перекриття занепала. На фото: прикордонник чергує на станції "Вадим", травень 2014 року.
Фото: DW/I. Burdyga
Піший перехід
З 2016 року проїзд через адмінмежу дозволений лише для приватного автотранспорту. Більшість громадян перетинає її пішки, долаючи від одного до трьох кілометрів "нейтральної смуги" між українським та російським пунктами пропуску.
Фото: DW/I. Burdyga
Цивільна блокада
У вересні 2015 року кримськотатарські активісти розпочали так звану "цивільну блокаду" Криму, перекривши рух вантажівок на трасах, що вели до півострова. Таким чином вони висловлювали протест продовженню комерційних відносин між материком та окупованою автономією та репресіям проти Меджлісу. Блокада закінчилася в січні 2016 року із запровадженням урядом України заборони на торгівлю з Кримом.
Фото: DW/I. Burdyga
Без електрики
Під час активної фази блокади її учасники підірвали магістральні лінії електропередач, що вели до півострова від Каховської ГЕС. З того часу електропостачання півострова припинене. На фото: робітники ремонтують пошкоджені лінії, лютий 2016 року.
Фото: DW/I. Burdyga
Громадський контроль
Після завершення "цивільної блокади" кримськотатарьскі активісти утворили громадську організацію "Аскер", яка стежить за роботою прикордонників і бореться із корупцією на митниці. На фото: штаб "Аскеру" біля КПВВ "Каланчак", літо 2016 року.
Фото: DW/I. Burdyga
Мінні поля замість кукурудзяних
Близькість адмінмежі разюче змінила життя мешканців навколишніх сіл. Приблизно п'ята частина сільськогосподарських земель Мирненської об'єднаної громади опинилась у зоні прикордонного контролю: тож колись кукурудзяні та соняшникові закладені тепер мінами та облаштовані укріпленнями.
Фото: DW/I. Burdyga
Кримський титан
Завод "Кримський титан", що належить олігархові Дмитру Фірташу, розташований на самій адміністративній межі, однак зареєстрований у кримському місті Армянськ. Мешканцям херсонських сіл, попри "кордон", вдавалось працювати на виробництві до кінця 2016 року.
Фото: DW/I. Burdyga
Хімічні отруєння
У серпні-вересні 2018 року ймовірно через викиди з "Кримського титану" місцеві мешканці почали скаржитись на масові хімічні отруєння. З кримського міста Армянськ та навколишніх херсонських сіл евакуювали дітей. Розслідування причин отруєння і досі не завершене по обидва боки адмінмежі. На фото: школярки з села Преображенка в захисних масках повертаються додому через скасовані заняття.