Опитування: німці не хочуть забувати злочини нацизму
Олівер Піпер
24 січня 2020 р.
27 січня виповнюється 75 років від дня визволення концентраційного табору "Аушвіц". Проведене на замовлення DW опитування засвідчує, що німці воліють уберегти пам'ять про жахіття націонал-соціалізму.
Реклама
75 років тому Червона Армія звільнила тих небагатьох, хто вижив у концентраційному таборі "Аушвіц". За роки функціонування концтабору "Аушвіц-Біркенау" тут було вбито більше мільйона людей. Переважна більшість жертв - євреї. 1996 року з ініціативи тодішнього президента ФРН Романа Герцога (Roman Herzog) 27 січня у Німеччині стало офіційним Днем пам'яті жертв націонал-соціалізму. Вже 2005 року Організація Об'єднаних Націй (ООН) так само оголосила 27 січня Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту.
Останніми роками в Німеччині знову спостерігається зростання проявів антисемітизму. Це стосується, зокрема, й випадків насильства на ґрунті антисемітизму, адже німці, що сповідують юдаїзм, дедалі частіше стають жертвами нападів навіть на вулиці. Трагічною кульмінацією цих ненависницьких проявів відносно євреїв став скоєний 9 жовтня 2019 року напад у місті Галле. Тоді озброєний нападник спробував під час святкування одного з найбільших юдейських свят Йом-Кіпур продертися до синагоги, щоб вбити 51 вірянина, котрі молилися там.
Тож виникає запитання: наскільки важливою в наш час є для німців культура пам'яті про Голокост? Deutsche Welle доручила дослідити цей аспект. Відповідне замовлення отримала група соціологів з інституту дослідження громадської думки infratest dimap. Його співробітники провели 1018 телефонних інтерв'ю. Вибірка репрезентативна. Отримані під час дослідження результати "в цілому обнадійливі", запевняє соціолог Роберто Гайнріх (Roberto Heinrich).
Більшість німців визнає відповідальність
Під час опитування респондентам пропонувалося відповісти на кілька запитань. Одне з них: "Якщо Ви зараз подумаєте про націонал-соціалізм, то, на Вашу думку, чи забагато згадують про націонал-соціалізм, чи, може, про нього згадують у належному обсязі або про злочини націонал-соціалізму нагадують замало?" Більше половини опитаних заявили, що нинішній обсяг культури пам'яті є саме таким, яким має бути. Кожному четвертому німцеві, видається, що про ці події забагато нагадують, у той час як кожен шостий німець навпаки вважає, що в Німеччині замало нагадують про злочини націонал-соціалізму.
Друге запитання було сформульовано так: "Нещодавно хтось сказав: "Після того, як минуло майже 75 років після завершення Другої світової війни, нам не треба більше так перейматися періодом націонал-соціалізму, а потрібно нарешті поставити крапку". На Вашу думку, таке твердження слушне чи хибне? Переважна більшість у 60 відсотків відповіла, що виступає проти того, щоб покінчити з опрацюванням минулого. 37 відсотків респондентів підтримали твердження про те, щоб залишити позаду епоху націонал-соціалізму.
Третя група запитань стосувалася дебатів про націонал-соціалізм. Троє з чотирьох опитаних респондентів вважають, що відвідування меморіальних комплексів концентраційних таборів, як-от "Аушвіц" або "Бухенвальд", у майбутньому має увійти до шкільної програми.
Ще 61 відсоток підтримує вивчення ролі власної сім'ї в націонал-соціалістичну епоху. Водночас незначна більшість (55 відсотків) не визнає за необхідне надавати особам, які шукають політичного притулку, обов'язкову інформацію про злочини націонал-соціалізму.
Краща освіта сприяє бажанню пам'ятати
"Освіта допомагає" - була перша реакція мого колеги, коли він поглянув на часткові аспекти дослідження", - розповідає соціолог Роберто Гайнріх. Це особливо добре простежується в дебатах навколо оцінок минулого: тоді як тільки кожен п'ятий респондент з атестатом зрілості, що надає право на вступ до вишу (21 відсоток), виступає за те, щоб не обговорювати більше епоху націонал-соціалізму, понад половина респондентів з атестатом про неповну середню або початкову шкільну освіту (56 відсотків) вимагають цього.
"У цілому, є переважна більшість, яка виступає за те, що ми мусимо й надалі обговорювати тему націонал-соціалізму", - підсумував дослідження Гайнріх.
Однак про те, що політичний і соціальний клімат у Німеччині все-таки змінився, свідчить порівняння з результатами опитувань "Memo Deutschland - Multidimensional Memembrance Engine" 2018 і 2019 років. Якщо два роки тому лише 26 відсотків виступали за те, щоб остаточно розпрощатися з нацистською ерою, то торік ця цифра зросла до 33 відсотків. У поточному опитуванні, проведеному infratest dimap на замовлення DW, цей показник виріс ще на чотири відсоткових пункти.
Табір смерті "Аушвіц"
27 січня в Німеччині та у світі згадують жертв Голокосту. Саме в цей день у 1945 році радянські війська звільнили найбільший нацистський табір смерті "Аушвіц-Біркенау" поблизу польського міста Освенціма.
Фото: DW/D.Bryantseva
Ворота з написом "Праця звільняє"
Вхід на територію колишнього концтабору "Аушвіц 1". Комплекс поблизу польського міста Освенціма складався з трьох головних таборів: "Аушвіц 1", "Аушвіц 2" та "Аушвіц 3". Перший табір, який створили 1940 року, згодом став адміністративним центром усього комплексу. Охороняли в'язнів війська СС з дивізії "Мертва голова".
Фото: DW/D.Bryantseva
В одному з адміністративних приміщень
Ув'язнені табору "Аушвіц 1" повинні були працювати. Виснажлива робота і недоїдання стали причиною загибелі багатьох бранців.
Фото: DW/D.Bryantseva
В одній з камер
Ув'язнених морили голодом та запроторювали до камер, де було місце тільки стояти. А ще - кидали в герметичні карцери, в яких люди помирали від нестачі повітря, а також катували та розстрілювали. У 1941 році в таборі "Аушвіц 1" провели досліди з отруєння групи ув'язнених газом. Результати назвали успішними…
Фото: DW/D.Bryantseva
Нашивки
Ув'язнених в концтаборах поділяли на різні категорії, відповідно до яких вони повинні були носити нашивки на уніформі. Наприклад, рожевий трикутник - гомосексуал, червоний - політв'язень. Така нашивка, як на цій фотографии, свідчила про єврейське походження бранця.
Фото: DW/D.Bryantseva
Табір "Аушвіц 2"
Бараки майже не збереглися. Більшість з них нашвидкоруч збивали з дошок та колод. Про те, що тут були бараки, зараз нагадуються тількі димарі.
Фото: DW/D.Bryantseva
Всередині барака
В одноповерхових дерев'яних бараках табору "Аушвіц 2" утримували сотні тисяч євреїв, поляків, росіян, українців, білорусів, синті та ромів, а також ув'язнених інших національностей.
Фото: DW/D.Bryantseva
Табір смерті
Новоприбулих ділили на дві групи. Тих, кто потрапляв в першу групу, а їх була більшість, практично одразу відправляли в газові камери. Така доля чекала на всіх, хто був непридатний до виснажливої роботи: дітей, жінок, людей похилого віку...
Фото: DW/D.Bryantseva
Рабська праця
Друга група ув'язнених вирушала на примусові роботи - на різноманітні промислові підприємства. Більшість з них помирали від виснажливої праці, жорстоких побоїв та хвороб.
Фото: DW/D.Bryantseva
До "медиків"
Ще одну групу новоприбулих в "Аушвіц 2" відсилали до місцевих "лікарів", які проводили над бранцями експерименти.
Фото: DW/D.Bryantseva
Обслуга
Частина жінок в таборі "Аушвіц 2" безпосередньо підпорядковувалась нацистам, які використовували їх як рабинь.
Фото: DW/D.Bryantseva
Голокост
Коли розповідають про табір смерті "Аушвіц-Біркенау", перш за все мають на увазі "Аушвіц 2". Саме на його території нацисти започаткували практику масових вбивств у небачених доти масштабах. Саме тут було знищено понад мільйон євреїв.
Фото: DW/D.Bryantseva
Дорога смерті
Ув'язнених привозили в "Аушвіца" у переповнених товарних вагонах. Багато хто помирав дорогою - від холоду, голоду та хвороб.
Фото: DW/D.Bryantseva
В музеї
В музеї на місці табору "Аушвіц-Біркенау" можна побачити вцілілі речі бранців, а також архівні фотографії.
Фото: DW/D.Bryantseva
Печі, в яких спалювали тіла
В "Аушвіці" були як газові камери, так і крематорії. Коли потужностей крематоріїв не вистачало, тіла отруєних газом людей спалювали у ровах.
Фото: DW/D.Bryantseva
Величезна територія
"Аушвіц 3" - це група невеликих таборів, що створювалися при фабриках і копальнях навколо усього комплексу. Трудові табори регулярно відвідували лікарі, які відбирали слабких і хворих для газових камер.
Фото: DW/D.Bryantseva
Звільнені
27 січня 1945 року майор Анатолій Шапіро одним з перших увійшов у Освенцім. Його загін з боями прорвався до концтабору і розмінував підступи до нього. Командир Шапіро відкрив ворота табору смерті "Аушвіц 1" та звільнив в'язнів.
Фото: DW/D.Bryantseva
Що було далі
Після звільнення концтабору радянськими військами частину бараків і будівель "Аушвіца 1" стали використовувати як шпиталь для ув'язнених. Згодом до 1947 року частину табору переобладнали на в'язницю НКВС та міністерства громадської безпеки Польщі.
Фото: DW/D.Bryantseva
Державний музей "Аушвіц-Біркенау"
1947 року на території колишнього табору смерті організували музей, а у 1979 році меморіальний комплекс внесли у перелік Світової спадщини ЮНЕСКО. Щороку в музей приїжджають сотні тисяч людей з усього світу.
Фото: DW/D.Bryantseva
Пам'ятна плита
Табір звільнили 27 січня 1945 року радянськими військами. В наш час 27 січня - Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту.
Фото: DW/D.Bryantseva
Число жертв
Точну кількість загиблих у "Аушвіці" з'ясувати неможливо, оскільки багато документів знищені. Більшість сучасних істориків вважають, що в "Аушвіці" знищили майже півтора мільйона людей. Більшість із них - євреї.
Фото: DW/D.Bryantseva
20 фото1 | 20
Правосуддя без строку давності: справа екс-охоронця Освенціма (11.02.2016)