З минулого четверга відомо, що цей рік – щасливий для турецької літератури. Адже вперше письменник з Туреччини став лауреатом літературної Нобелівської премії. 54-річний Орхан Памук – найулюбленіший письменник в Туреччині. Кажуть, що якщо в турецької родини є книжкова полиця, то на ній без сумніву стоятимуть один або кілька романів Памука. Автор набув популярності передусім завдяки своїм історичним творам. Найвідоміші з них – це романи „Біла фортеця”, „Моє ім’я – Червоне” та „Сніг”. Усі вони – це своєрідні мости між Сходом та Заходом.

З Венеції до Неаполя проліг наш шлях після того, як нас захопили турецькі кораблі. Ми були лише втрьох, а їхнім галерам, що виринали з туману, не видно було й краю...

Так починається роман Орхана Памука „Біла фортеця”. Головний герой, який розповідає цю історію – венеціанець. Його захоплюють у полон й продають у рабство в Стамбулі. Втім, молодому й освіченому вихідцю з Венеції вдається зробити в свого османського пана своєрідну кар’єру. Він – знахар і може повернути здоров’я багатьом хворим. Завдяки освіті венеціанець веде інтелектуальні бесіди зі своїм паном. Зрештою важко зрозуміти, хто є рабом, а хто рабовласником...

Як люблять твори Орхана Памука звичайні громадяни в Туреччині, так ненавидять його турецькі націоналісти. Бо письменник не цурається критикувати історичне минуле й інколи торкається тем, які є просто табу в Туреччині:

„У цій країні раніше було багато не-мусульман. Сьогодні їх практично вже немає. То хіба це не тема для розмови? Раніше в цій країні жили сотні тисяч вірменів. Ми повинні плекати культуру, яка б дозволила вільно говорити про це”.

За такі висловлювання Орхана Памука ще рік тому ледь не потрапив за ґрати. Сталося це по тому, як в одному зі своїх інтерн”ю письменник у відкриту заявив про те, що в Туреччині було винищено десятки тисяч курдів і мільйон вірменів. Дійшло до того, що в Туреччині почали спалювати книги Памука, а сам письменник постав перед судом через звинувачення у „приниженні національної гідності”. Процес припинили на початку цього року. Однак навіть такі події не вплинули на політичну активність письменника. Нещодавно він активно висловлювався в Європі на підтримку вступу Туреччини до ЄС:

„Європа навіть не знає, якою могутньою вона є. Не відає вона про те, як істотно може змінити країну саме лише сподівання на участь, на приналежність до Європейського союзу”.

Утім, у першу чергу Орхан Памук – чудовий письменник, який має неповторну здатність описувати те, що було колись у тих місцях, де зустрічаються Європа та Азія, де наштовхуються одна на одну східні та західні традиції. Говорить німецький літературознавець Тільманн Краузе:

„Цей автор – один з великих майстрів оповідання нашого часу. Це письменник, якому притаманна східна традиція розгалуженої оповіді, її поєднання з фантазією. Водночас він дуже вдало поєднує ці традиції з модерном і пост-модерном. Творчість Орхана Памука є тим самим мостом між Сходом та Заходом, про який так часто говорять, коли мова йде про Туреччину. Жодному іншому автору з цього регіону не вдається так передати це, як йому”.

Минулого року Орхан Памук отримав престижну Премію миру німецької спілки книготорговців. Нині за свою політичну активність, а передусім за літературну творчість його удостоєно і найвищої нагороди для письменника – літературної Нобелівської премії.