До осені 2020 року на Марс вирушать місії одразу з трьох країн: США, Китаю та Об'єднаних Арабських Еміратів. DW розповідає про мету, технічні деталі та відмінності проєктів.
Реклама
Приблизно раз на півтора-два роки планети Сонячної системи вишиковуються так, що подорож із Землі на Марс скорочується з дев'яти до семи місяців - це дозволяє заощадити не лише час, але й ракетне паливо. Цим літом - саме таке "вікно".
Національне управління з аеронавтики й дослідження космічного простору (NASA) традиційно користується цією можливістю - останні американські місії на Марс стартували під час шести з останніх восьми подібних "вікон". Але цього разу до Червоної планети вирушать літальні апарати ще двох країн: Китаю та Об'єднаних Арабських Еміратів.
Якщо NASA вже неодноразово відправляла місії на Марс, то Китай та ОАЕ - новачки в освоєні цієї планети, але, попри відсутність багаторічного досвіду, їхні програми теж доволі успішні. Про завдання трьох марсіанських місій, їхні відмінності та технічні деталі - в матеріалі DW.
Місія NASA: Чи є життя на Марсі?
Марсохід місії "Марс-2020" американської космічної агенції отримав ім'я Perseverance ("Наполегливість"). Його обрали з 28 тисяч заявок, що надіслали школярі після того, як NASA в 2019 році оголосила конкурс "Вигадай ім'я роверу". Судді-добровольці відібрали п'ять варіантів для фіналу, і після того за них можна було голосувати онлайн упродовж п'яти днів на сайті NASA. Перемогло ім'я, яке запропонував семикласник Александр Мазер. Тож він зможе разом зі своєю родиною спостерігати за запуском космічного апарату з космодрому на мисі Канаверал у Флориді. Імена 155 півфіналістів нанесуть на кремнієву мікросхему, яка вирушить на Марс на борту ровера.
Запуск запланований у період з 22 липня до 11 серпня. Залежно від дати відправлення марсоходу, він має прибути на Червону планету з 31 січня по 18 лютого. Місцем посадки обрано кратер Джезеро північніше від марсіанського екватору. Головне завдання експедиції - з'ясувати, чи є життя на Марсі, та зрозуміти, чи може атмосфера на планеті в майбутньому так змінитися, що вона стане придатною для життя людей.
Говорячи про мету місії, у NASA зазначили, що марсохід Perseverance "слідуватиме за водою". Цим пояснюється й вибір місця висадки - вважається, що поблизу кратера Джезеро є висохла річкова дельта та дно озера. Оснащений сучасними технічними приладами, зокрема 23 камерами, ровер вагою 1043 кілограма збиратиме зразки гірських порід та ґрунту, які могли утворитися у той час, коли на Марсі була вода, та містити ознаки стародавнього життя.
Perseverance оснащений удосконаленою навігаційною системою з панорамними та стереоскопічними камерами, а також експериментальною установкою MOXIE, за допомогою якої намагаються вилучити кисень із марсіанської атмосфери, що складається здебільшого з вуглекислого газу. Окрім цього, він може запускати безпілотний літальний апарат Mars Helicopter для більш детального дослідження місцевості. Апарат оснащений і двома мікрофонами. У NASA сподіваються, що все це дозволить Perseverance "торкнутися, спробувати та, нарешті, почути звуки Марсу".
Усі зразки гірських порід та ґрунту, які збиратиме марсохід за допомогою бура та роботизованої руки, будуть покладені в стерильні металеві контейнери та залишаться на поверхні планети. Щоб доставити їх на Землю, NASA планує ще одну місію у 2026 році.
Китай: наздогнати та перегнати Америку
Китайська експедиція має ім'я Tianwen-1 ("Запитання до небес"). Так називається поема поета Цюй Юаня, який жив приблизно в 340-278 роках до н.е. та вважається одним з найвизначніших поетів стародавнього Китаю. Конкурс на назву розпочався наприкінці серпня 2016 року, переможця відібрали з майже 36 тисяч заявок спеціальне журі та за допомогою онлайн-голосування. Його оголосили 24 квітня 2020 року - у цей день Китай відзначає День космонавтики. Китайське національне космічне управління (CNSA) заявило, що всі майбутні місії із дослідження інших планет також називатимуться Tianwen.
Залежно від умов, зокрема погодних, запуск космічного апарату за допомогою важкої ракети-носія "Чанчжен-5" заплановано у період з 23 липня по 5 серпня з космодрому Веньчан на острові Хайнань. Місцем посадки попередньо обрали район марсіанської рівнини Утопія, міжпланетний зонд має досягти його у лютому 2021 року.
Як і у NASA, завдання китайської місії - знайти сліди життя на Марсі, а також зрозуміти, чи може атмосфера в майбутньому стати придатною для колонізації. Але ще важливіше для Китаю ствердитися у ролі нової космічної надкраїни, наздогнавши - а, по можливості, і перегнавши - свого головного конкурента - Сполучені Штати.
Тому місія Tianwen-1 амбітніша за американську: вона має доставити на Марс не лише ровер, але й орбітальний апарат, який буде досліджувати планету за допомогою камер та радарів, рухаючись навколо неї по орбіті. Посадковий модуль, в якому розміщено ровер, повинен забезпечити йому м'яке приземлення на поверхню Марса з використанням парашутів та двигунів, що уповільнюють падіння, а також надувних подушок.
Китайський марсохід у чотири рази легший за американського ровера - він важить близько 200 кілограмів та оснащений радіолокаційною станцією підповерхневого зондування. Пристрій дозволяє проникнути углиб до 100 метрів під поверхню Марса та дослідити її геологічну будову, а також провести хімічний аналіз складу ґрунту та пошук біомолекул та біосигнатур.
Окрім цього, ровер оснащений навігаційною та топографічними камерами, пристроєм для метеорологічних змін та двома детекторами: магнітного поля на поверхні та поверхневих сполук Марса. Наявність радіолокаційної станції - одна з головних відмінностей китайської експедиції: такий пристрій вперше доставлять на Червону планету.
ОАЕ: "Надія" дасть імпульс економіці та надихне молодь
Об'єднані Арабські Емірати мають намір стати першою арабською країною, що здійснить міжпланетний політ. Програма ОАЕ з вивчення Марсу називається Норе ("Надія"), її друга назва - "Марсіанська місія Еміратів" (ММЕ). Орбітальний апарат, який вирушить на Марс з японського космодрому Танегасіма, розробили у Космічному центрі Мохаммеда ібн Рашида в Дубаї у співпраці з лабораторією атмосферної та космічної фізики університету Колорадо. Запуск за допомогою японської ракети планували здійснити 15 липня, утім через погану погоду його довелося перенести.
На відміну від американської та китайської космічних програм з освоєння Марсу, мета місії ОАЕ більш скромна: "Надія" спостерігатиме за атмосферою Марсу з орбіти, щоб скласти перше повне уявлення про марсіанський клімат у всіх регіонах упродовж року. Космічний зонд також вперше вивчить нижні шари атмосфери, де формується марсіанська погода, зокрема пилові бурі. Корабель оснащений трьома камерами, які дозволяють спостерігати за атмосферою Марсу у видимому, інфрачервоному та ультрафіолетовому діапазонах.
Для ОАЕ надзвичайно важливо досягти орбіти Марсу до 50-річчя з дня заснування держави, яке відзначатимуть 2 грудня 2021 року. Аби застрахуватися від непередбачуваних обставин, викликаних пандемією коронавірусу, космічний апарат та частину учасників програми доставили в Японію уже в квітні 2020 року - значно раніше, ніж планувалося. Якщо запуск з якоїсь причини цього літа не відбудеться, на наступне "вікно" доведеться чекати ще два роки.
В ОАЕ не приховують, що, окрім наукової задачі - вивчення клімату Марсу та його впливу на атмосферу, - одна з основних цілей полягає не так в освоєнні космосу, як у наданні нового імпульсу економіці країни. "Уряд ОАЕ з першого дня давав зрозуміти, що космос - це інструмент для досягнення значно масштабніших цілей. Йдеться про необхідність докорінно змінити систему, інтегрувавши науку та технології в економіку ОАЕ", - заявив в інтерв'ю журналу Forbes керівник програми Омран Шараф.
Іще одна мета програми - надихнути молодь в регіоні та підвищити її інтерес до науки та досліджень. За словами наукової керівниці проєкту Сари Амірі, вони отримують величезну кількість листів від студентів, у яких ті цікавляться науковими аспектами місії та запитують, чи можуть вони у ній взяти участь.
Посадка на Марсі: "Сім хвилин жаху" та фото з червоної планети
Після семимісячної подорожі через Всесвіт марсохід Perseverance 18 лютого сів на Марсу і навіть уже надіслав перше фото з поверхні червоної планети.
Фото: NASA/Xinhua News Agency/picture-alliance
Відразу до роботи: перші фото з місії
Марсохід Perseverance, який на Марс відрядила NASA, не став гаяти жодної хвилини. Відразу після приземлення на поверхню червоної планети ввечері четверга за київським часом він відіслав на Землю чорно-білі знімки. Науковці сподіваються, що вже незабаром вони отримають подальші фото, відео та, можливо, аудіозаписи з Марсу.
Фото: NASA/Xinhua News Agency/picture-alliance
"Сім хвилин жаху"
Приблизно за сім хвилин до посадки літальний апарат увійшов в атмосферу Марсу зі швидкістю приблизно 20 тисяч кілометрів на годину. Через надто складні маневри, які необхідно було виконати при посадці, у контрольному пункті NASA ще раніше говорили про цей завершальний етап подорожі, як про "сім хвилин жаху".
Фото: NASA/Xinhua News Agency/picture-alliance
Після входження в атмосферу Марсу
Після входження в атмосферу у літального апарату відкрився гальмівний парашут. Спеціальний щит, який слугував для захисту від надвисоких температур, відділився. Включилися ракетні турбіни, які допомогли суттєво зменшити швидкість.
Фото: NASA/JPL-Caltech/Xinhua/picture alliance
"Приземлення підтверджено"
Під час останньої фази приземлення з висоти приблизно 20 метрів спеціальний кран опустив марсохід на поверхню планети в кратері Єзеро. Після цього платформа з краном приземлилась і сама. "Приземлення підтверджено", - завив керівник маневру приземлення, інженер NASA Сваті Мохан, слова якого процитувало інформаційне агентство AFP.
Фото: NASA/JPL-Caltech/Xinhua/picture alliance
Емоції в контрольному центрі NASA
З величезним полегшенням й радістю сприйняли в контрольному центрі NASA звістку про посадку марсохода. Один з директорів NASA Томас Цурбахен зізнався, що навіть знехтував правилами, встановленими під час пандемії COVID-19, і, не стримуючи емоції, почав обнімати колег. Президент США Джо Байден заявив про "історичну" посадку.
Фото: Bill Ingalls/NASA/AP Photo/picture alliance
Марсохід Perseverance слідуватиме за водою
Мета місії "Марс-2020" - з'ясувати, чи є життя на червоній планеті, а також зрозуміти, чи може її атмосфера так змінитися, що стане придатною для життя людей. Як пояснили в NASA, марсохід Perseverance ("Наполегливість") "слідуватиме за водою". Цим пояснюється й вибір місця висадки - вважається, що поблизу кратера Єзеро (Джезеро) є висохла річкова дельта й дно озера.
Фото: NASA/JPL-Caltech
Значно потужніший за попередника
Новий марсохід NASA має допомогти своєму колезі Curiosity в його роботі на Марсі. Він важить понад одну тонну, несе на собі більше дослідницького обладнання та датчиків. Зокрема, марсохід оснащений сімома дослідницькими інструментами, 23 камерами, двома мікрофонами, одним лазером, а його маніпулятор потужніший за той, що на Curiosity. Він має навіть мінігелікоптер: на фото - перед марсоходом.
Фото: NASA/JPL-Caltech
З мінігелікоптером на борту
Гелікоптер на Марсі - це справжня прем'єра! Такий літальний апарат не використовувався ще під час жодної місії на червону планету. Можна собі уявити, що розробники застигли в напруженому очікуванні: як поводитиметься дрон в атмосфері Марсу і в умовах гравітації, яка є втричі меншою, ніж на Землі? Серед головних завдань місії - з'ясувати, чи можна видобувати кисень з марсіанських шарів ґрунту.
Фото: NASA/JPL-Caltech
Робот-гігант
Curiosity, якому допомагатиме Perseverance, - поки що найбільший і найсучасніший з усіх марсоходів. Він "приземлився" ще 6 серпня 2012 року і з того часу проїхав понад 22,3 кілометра. Він не просто марсохід. Його офіційна назва - "марсіанська наукова лабораторія", і це справді повноцінна лабораторія на колесах.
Фото: picture-alliance/dpa/Nasa/Jpl-Caltech/Msss
Чи він може похвалитися?
Марсохід оснащений спеціальним спектрометром, який може аналізувати хімічні сполуки на відстані за допомогою лазера; повноцінною метеорологічною станцією, яка може вимірювати температуру, атмосферний тиск, радіацію, вологість і швидкість вітру; і найголовніше, хімічною лабораторією, яка може проводити детальні аналізи органічних сполук і постійно шукає ознаки інопланетного життя.
Фото: NASA/JPL-Caltech/MSSS
Не просто дряпати поверхню
Curiosity довів теоретичну можливість життя на Марсі. Але він його ще не знайшов. Хоча й посилено шукає. Допомагає йому в цьому потужний бур. На зображенні він бере зразок всередині кратера Гейл.
Фото: NASA/JPL-Caltech
Гайда до лабораторії!
Марсіанський порох обробляється великою кількістю приладів. Спочатку, він фільтрується і розділяється на частинки різного розміру. Після цього ці частинки сортуються і відправляються до різних аналітичних лабораторних пристроїв.
Фото: picture alliance/AP Photo/NASA
Крихітний попередник
Попередники Curiosity були значно меншими. 4 липня 1997 року маленький марсохід Sojourner залишив свої перші сліди на поверхні червоної планети. Це був перший повноцінний марсохід, обладнаний рентгенівським спектрометром для проведення хімічних аналізів і оптичними камерами.
Фото: NASA/JPL
Коли розмір має значення
Три покоління марсоходів. Крихітка попереду - це Sojourner. Його вага - 10,6 кілограма, це ненабагато більше, ніж іграшковий автомобіль. Максимальна швидкість: один сантиметр на секунду. Opportunity важить вже 185 кілограмів. Curiosity на цьому тлі - розміром з невеликий автомобіль та вагою в 900 кілограмів - майже гігант. Він може рухатись зі швидкістю 4-5 сантиметрів на секунду.
Фото: NASA/JPL-Caltech
Майже чотири місяці служби
Sojourner за своє життя проїхав майже 100 метрів і передавав дані та фотографії до 27 вересня 1997 року. Це один з останніх знімків, зроблених за дев'ять днів до того, як з ним перервався радіозв'язок. Найімовірніше, цей маленький мандрівник заснув через батарею, яка не пережила холодних марсіанських ночей.
Фото: NASA/JPL
Прокладаючи шлях для технологій майбутнього
Без досвіду Sojourner нові марсоходи навряд чи можна було б собі уявити. У 2004 році NASA висадила на Марс два марсоходи одного модельного ряду: Spirit і Opportunity. Spirit прожив шість років, подолавши відстань у 7,7 кілометра. Цей марсохід долав гори, брав проби ґрунту і боровся із зимами та піщаними бурями. З його братом, Opportunity, науковці втратили зв'язок 13 лютого 2019 року.
Фото: picture alliance/dpa
Безліч гаджетів
Opportunity пройшов марафонську дистанцію в 42 кілометри ще в 2015 році, і на теперішній час він дослідив набагато більше території, ніж Curiosity. Він робив проби ґрунту за допомоги маніпулятора, а потім аналізував їх. Також він оснащений трьома різними спектрометрами і навіть 3D-камерою. Востаннє він працював у "Долині Наполегливості", перш ніж його вивела з ладу піщана буря.
Фото: picture-alliance/dpa
Марсіанські пейзажі
Ця панорама знята однією з камер Curiosity. Сучасні марсоходи лишатимуться в строю якомога довше - ще як мінімум п'ять років. Можливо, і довше. Марсіанський ландшафт здається вже якимось більш знайомим, ніж деякі пустелі тут, на Землі. Можливо, нам варто піддатися своїй пристрасті до подорожей - чи все ж таки краще залишити Марс роботам?
Фото: Reuters
18 фото1 | 18
Вода на Марсі
Еврика! На Марсі є вода - такого висновку дійшли вчені, базуючись на даних отриманих з автоматичної станції дослідження Марсу. Вона постійно тече схилами планети. Подивіться на це самі!
Фото: imago/United Archives
Вода!
Ймовірно, у теплу пору року вода біжить вниз схилами марсіанського ландшафту, залишаючи у скелі рівчаки. Учені уперше знайшли рідку воду, яка все ж таки існує на Марсі.
Фото: NASA/JPL/University of Arizona
Увага, вона солона!
Солоні струмки близько п'яти метрів завширшки і більше ста метрів завдовжки, як тут, на схилах кратеру Горовиць. Вода непитна. У ній міститься забагато солей, зокрема перхлорат магнію. На цій планеті в принципі схилами течуть соляні маси з водою.
Фото: NASA/JPL/University of Arizona
Влітку більше, ніж у зимовий період
У кратері Гарні, очевидно, також текли мінеральні струмки. Через високий вміст солі температурний рівень, за якого замерзає вода в цих струмках, знижується, і вода залишається рідкою навіть у марсіанські морози. Рівчаки, однак, з'являються тільки в марсіанське літо. Проте, у справді холодні зими вода, судячи з усього, замерзає.
Фото: NASA/JPL/University of Arizona
Вид згори
Американські вчені проаналізували дані зонду NASA "Mars Reconnaissance Orbiter". Про рівчаки на схолах було відомо і раніше. Тепер дослідники уперше вивчили під спеціальним мікроскопом склад води у струмках і виявили в ньому солі. Це зовсім непросто, коли перебуваєш на висоті 300 кілометрів!
Фото: ESA
Океан на Марсі
Уже певний час вчені припускають, що на Марсі є більше води. Раніше водою була заповнена велика площа червоної планети. На Марсі був справжній океан. Значна частина холодної води згодом випарувалась у космічний простір.
Фото: NASA/GSFC
У пошуках води
Марсохід Curiosity теж шукає на Марсі воду - а значить, життя. Адже де є рідка вода, як сподіваються люди, там неподалік має бути і життя. Однак американські дослідники припускають, що вода зі схилів Марсу занадто солона для людини.
Фото: NASA/JPL-Caltech/Malin Space Science Systems
Життя на Марсі
Хто може знати напевне? Життя на Марсі, ймовірно, геть не схоже на життя на Землі. Інопланетян, які не знають голівудських фільмів, на планеті шукати не варто. Але мікроби, що виживають у солі, відомі також і на Землі - чому би їм не жити і на схилах Марсу? Це було би справді сенсаційним науковим відкриттям.