Небесний диск з Небри, на якому зображені Сонце, Місяць і зорі, свого часу став сенсаційною археологічною знахідкою. Цей артефакт й досі вважається унікальним у світі. Бронзовий диск за допомогою металошукача знайшли у 1999 році шукачі скарбів у містечку Небра у землі Саксонія-Ангальт. Його вік спершу оцінили в 3600 років, утім, нині дослідники припускають, що знахідка може бути молодшою.

"Венера з Голефельсу" була знайдена у 2008 році у печері поблизу міста Шельклінген на південному заході ФРН. Цій знахідці - від 35 до 40 тисяч років, що робить її найдревнішим зображенням людини, що збереглося до наших днів. Вважається, що цю шестисантиметрову фігурку носили як амулет.

У художньому музеї Гропіус-Бау у Берліні у 2019 році було виставлено для показу три з чотирьох відомих світові золотих капелюхів з Бронзового віку (близько 1000 року до нашої ери). Він слугував релігійним артефактом для жерців культу Сонця, поширеного в Центральній Європі у той період. Вважається, що ці капелюхи, вироблені з тонкого золотого листа, покривали головний убір з тканини.

Археологи знайшли тисячі предметів - включаючи ці олійні лампи, датовані першим століттям нашої ери - у глині на місці колишнього римського порту у Кельні. Того часу новозасноване римське поселення було важливим торговельним центром, де можна було легко знайти крам з Північної Африки, Помпеїв та Аквітанії. У Кельні у 2007 році також знайшли 1900-річний римський човен.

"Кельтська принцеса Дунаю" - саме під таким іменем стала відома жінка, захоронення якої було знайдене наприкінці 2010 року поряд з містом Гербертінген на півдні ФРН. У могилі були бронзові та золоті прикраси, які, як встановили вчені, були привезені здалеку. Ця знахідка стала ще одним доказом того, що вже у шостому столітті до нашої ери торгівля була добре розвинена у Європі.

Особливе захоронення римських часів було знайдено біля містечка Гальтерн у землі Північний Рейн - Вестфалія. Окрім решток чоловіка, у ньому було знайдено смертне ложе, вирізане з кісток. Його було привезено до Німеччини з Італії, щоб гарантувати римську розкіш покійному навіть після смерті. 1900-річне смертне ложе було реконструйоване з тисяч фрагментів.

Ручна сокира - знаряддя праці, яке людина за історію свого існування використовувала найдовше. В Африці цей інструмент предки сучасної людини застосовували вже близько двох мільйонів років тому. Але вік сокир, які знаходили на території Євразії, був значно скромнішим - близько 600 тисяч років. Кам'яній сокирі на цій фотографії, знайденій у Німеччині, лише близько 35 тисяч років.

Ця бронзова статуетка вершника була знайдена серед інших скульптур в історичному центрі Берліна у 2010 році. Її автор - німецький скульптор та художник Фріц Врампе (Fritz Wrampe). Його творчість була зарахована нацистами до так званого дегенеративного мистецтва. Вважалося, що ця скульптура втрачена назавжди. Вона була пошкоджена під час бомбардувань Берліна у часи Другої світової війни.

Наприкінці 1990-х років вздовж річки Толлензе у федеральній землі Мекленбург-Передня Померанія були знайдені тисячі людських кісток та зброї. Виявилося, що це місце є найдавнішим полем битви в Європі, яке коли-небудь було знайдено археологами. Кілька артефактів, яким близько 3300 років, виставлені у музеї в Берліні.

Наприкінці 2012 року у німецькому місті Віттенберг була знайдена ціла лабораторія з пробірками, ретортами та дистиляційними ємностями. Але ці артефакти були розбиті на приблизно 10 тисяч уламків. Однак, вони були відреставровані і вважаються на сьогодні предметами найдавнішої відомої лабораторії в Європі - вік артефактів становить близько 500 років.

Неймовірна знахідка була виявлена поблизу Боденського озера на півдні Німеччини: прикраса епохи Неоліту, зроблена на глиняній основі. Вона демонструє, що люди вже у 4000 році до нашої ери прикрашали свої помешкання. Дослідники вважають, що на цьому оберегу, покликаному захищати житло, зображені предки людей або боги.

Римські католики, які здійснили паломництво, у Середні віки носили на собі спеціальні відзнаки, і дехто з них був похований з цими артефактами. Такий знак, датований 13-14 століттям і виготовлений зі свинцевого сплаву, був знайдений у Гамбурзі. На ньому зображений Ісус, що сидить верхи на віслюку.

У 2005 році турист випадково знайшов у Верхній Лужиці скарб зі сріблом. Більшість монет і срібних прикрас, знайдені тут, були зламані власником близько 1150 року. Ці фрагменти походили з Богемії та Моравії, а також з Болгарії, Скандинавії та навіть Багдада.

Прогулянка вулицями Помпеїв нагадує подорож у часі в давно минулу епоху - в 70 рік нашої ери. Тоді Помпеї по праву вважалися одним з найгарніших міст Римської імперії. Тут панував помірний клімат, а родючі схили Везувію рясніли виноградниками, вино з яких завжди було в ціні. З багатьох будинків було видно море. Годі було підшукати кращого місця для життя.

На той час Помпеї - чимале місто, що розкинулося на 60 гектарах. Його захищав могутній мур, що налічував вісім брам та 11 веж. Вміння смакувати життям заможним римлянам було не позичати: відпочити від буденщини допомагали театр і терми, а ще затінений платанами спортивний майданчик і купальня з холодною водою, що освіжала після вправ. Над центральною площею - форумом - височів храм бога Юпітера.

Життя заможним городянам не засмучували й такі дрібниці як брак пристойного доступного житла. Адже мешкали вони в чудових віллах, де обов'язковим елементом композиції були обнесені колонадами подвір'я, а ще оздоблена дивовижними мозаїками підлога і чудові фрески. Ось ця приблизна реконструкція ілюструє типове помешкання тодішнього римського багатія.

А ось цей маєток вважається однією з найважливіших визначних пам'яток Помпеїв. Це - одна з найкраще збережених вілл античності. Вважають, що будинок був місцем поклоніння грецькому богу вина й веселощів Діонісу. Святкування на честь Діоніса або Вакха (римляни називали його Бахусом) ставали дедалі розгнузданішими, тож Сенат заборонив їх. Однак марно, адже оргії й далі влаштовували, лише таємно.

Але не всі жителі Помпеїв були багатими шанувальниками оргій. Більшість бідувала, живучи з праці селянина, пекаря або мельника. Їжу та харчі купували в громадських лавках - свого роду античний аналог нинішніх закладів фаст-фуд, а воду для пиття й інших потреб набирали в громадських фонтанах і колодязях. Жінки зверталися по допомогу до богині Діани (на фото) - богині родючості й акушерства.

До міського порту Помпеїв регулярно прибували кораблі з Греції, Іспанії, Північної Африки та Близького Сходу. Їхні трюми були навантажені папірусом, спеціями, сухофруктами й керамікою. Тутешні підприємці обмінювали ці екзотичні товари на місцеві вироби та продукти, як-от зерно, вино або славнозвісний рибний соус, що називався ґарум. Ось ці глеки чудово збереглися впродовж тисячоліть.

Жителі Помпеїв не думали про небезпеку, аж поки 20 серпня 79 року нашої ери під їхніми ногами не затряслася земля. Землетрус супроводжував гучний гуркіт у надрах землі. Сильні поштовхи пошкодили водовідні труби й вкрили стіни будівель тріщинами. Містяни стали ревно просити своїх домашніх богів-заступників - так званих ларів - про допомогу й захист. На зображенні одне з таких культових святилищ.

Утім, той землетрус був не першим катаклізмом, що пережив регіон. Приміром, 62 року нашої ери тут так само добряче трусонуло. Тоді підземні поштовхи зруйнували багато будівель. Але їх відбудували - інколи зробивши ще кращими, ніж попередні. Доказ - ось ці руїни однієї з купалень. Однак 17 років потому ніхто й не підозрював, що за лихо насувається цього разу - загибель міста і багатьох мешканців.

Цього разу землетрус тривав досить довго. А вже на світанку 24 серпня Везувій став вивергати попіл і вулканічну пемзу. Тоді чимало городян стали жертвами вулканічних бомб. Дехто задихнувся від вулканічних газів і гарячого попелу, що рясно сипав з неба. А тих, хто вижив, накрив руйнівний потік розпеченої вулканічної лави. Згодом дослідники залили гіпсом порожнечі, що залишились від тіл загиблих.

Про останні дні Помпеїв так багато відомо завдяки римському історику Плінію Молодшому. На прохання іншого відомого історика Тацита, Пліній, що був небожем одного з жителів Помпеїв, змалював те, що розповідав йому перед смертю його дядько. Тривалий час вважалося, що виверження Везувію сталося в серпні. Водночас деякі історики називають імовірнішою пізнішу дату, а саме десь восени.

З близько 20 тисяч жителів згодом виявили майже дві тисячі тіл. Тож учені припускають, що багатьом містянам вдалося вчасно втекти. Однак про Помпеї забули на багато століть. Лише 1594 року під час земляних робіт працівники випадково натрапили під землею на давні будівлі й скульптури. А вже майже 200 років потому за короля Карла Бурбона відбулися перші археологічні розкопки.

Тільки 1860 року в Помпеях розпочалися систематичні розкопки, що й досі тривають, адже над містом лежить майже семиметровий шар попелу. Ще й досі Помпеї не повністю розкопали. Для археологів тодішня катастрофа - це просто подарунок долі й як знахідка, адже виверження вулкана практично законсервувало римське повсякденне життя, як свого роду фотознімок для нащадків.

Музей Великого палацу в Парижі вшановує пам'ять знищеного Везувієм міста Помпеї незвичайною цифровою виставкою. Тут знайдеш не тільки різноманітні виявлені об'єкти, адже основна увага приділяється тривимірній реконструкції, завдяки чому відвідувачі поринають у історію міста, як мандрівники в часі. Виставка триватиме з 1 липня по 27 вересня.

Єгипетські археологи знайшли в античному некрополі в Луксорі в місці поховань Ель-Асасіф 30 трун віком близько 3000 років. Це вперше з ХІХ століття, коли була знайдена така велика кількість людських саркофагів, сказав єгипетський міністр з питань античності Халед аль-Енані.

У 30 трунах зберігаються мумії жерців та жриць, а також дітей. Поховані вони були у Х столітті до нашої ери під час правління династії фараонів. Саркофаги зберігалися на глибині лише один метр під землею та були складені рядами один на одне.

Єгипетські археологи лише 2017 року знайшли дуже добре збережені дерев'яні труни у створеній 3500 років тому гробниці в Браа Абул Нагаа неподалік Луксора. У місті Ель-Мінья єгипетсько-німецька група науковців у лютому 2018 року натрапила на ціле античне місто мерців. У листопаді було знайдено труни з вапняку з муміями поблизу міста Ель-Гіза датовані 7-4 століття до нашої ери.

Місто Луксор - ціла скарбниця знахідок для єгиптологів, але вражаючі відкриття на кшталт тих, що були зроблені в двоповерховому некрополі Ель-Асасіф, - рідкість. Нове відкриття можна порівняти зі знахідкою іншої колекції мумій жерців, датованою 1891 роком. Крім того, 1881 та 1898 років у Луксорі були знайдені кілька трун із королівськими муміями.

Труни з поховання Ель-Асасіф як ззовні, так і всередині дуже ретельно вирізьблені та розмальовані. Попри їхній вік, вирізьблені змії, птахи та квітки лотоса чорного, зеленого, червоного та жовтого кольорів можна чітко розпізнати й сьогодні. Експерти вражені хорошим станом та повністю збереженими підписами на трунах. Поки що знахідки були піддані лише незначним реставраційним роботам.

Утім, труни ще мають - так само як і реліквії з гробниці Тутанхамона - бути масштабно реставровані та лише після цього виставлені у Великому єгипетському музеї поблизу пірамід Ель-Гізи. Відкриття музею заплановане на 2020 рік. Міністр з питань античності Єгипту Халед аль-Енані розцінює знахідку трун як непереоціненну для іміджу Єгипту.

Єгипет протяом останніх місяців представив низку визначних знахідок, які сколихнули весь світ. Країна зараз намагається відродити свою сферу туризму та привабити відпочивальників. Після насильницького повстання проти колишнього президента Хосні Мубарака 2011 року та військового путчу проти ісламістського уряду 2013-го кількість туристів у Єгипті різко скоротилася.