Книга Weil heute Samstag ist (“Бо сьогодні субота”) молодого українського письменника Отара Довженка має шанс з’явитися на цьогорічному книжковому ярмарку в Лейпцизі (18-21 березня). Над цією книгою працює берлінське видавництво «Tzuica» («Цуйка»). А ще – цілий перекладацький проект, учасники якого, німці, прекрасно опанували українську.

В Україні книга двадцятидев’ятилітнього Отара Довженка відома як “Квітослава”. До неї входить п’ять прозових творів - власне, повість “Квітослава” та чотири оповідання. Німецька назва книги походить від одного з них, а саме “Бо сьогодні субота”.

Німецькі перекладачі

Над перекладом водночас працювало вісім молодих німецьких славістів, германістів та істориків. Вони об’єдналися спеціально для перекладу книги в проект, який підтримав фонд Роберта Боша. Усі учасники раніше жили, працювали або ж неодноразово бували в Україні. Вони добре знайомі з її побутом та ментальністю і всі говорять українською.

Приміром – Якоб Мішке, який так відгукується про українського літератора Отара Довженка: “...молодий автор - ну я й сам молодий, ми приблизно однакового віку. У нього герой не такий, як у інших українських авторів - “тихий”, який особистими шляхами бореться у своєму житті. Це просто спостерігати, як живе молоде покоління в іншій країні і як це можна порівняти з життям молодих людей в Німеччині”, каже Мішке.

Ще одна учасниця проекту, Каті Бруннер, додає: «Довженко пише про сучасне життя, проблеми молодих людей і таким чином показує і не тільки старі міфи про Україну, а й теперішню Україну, яка частково має ті самі проблеми, як молодь в Німеччині».

Читання під питанням

Усі вісім перекладачів стали командою однодумців, яка планує перекласти ще кількох досі майже невідомих в Німеччині українських письменників, наголошує керівник проекту Клаудіа Дате. «Для проекту вибрали Довженка тому, що він молодий український автор, і ми хотіли показати ще й інший український голос. Після проекту ми не “розбігаємося”, а будемо далі працювати, організувати громадську організацію, щоб популяризувати українську літературу”, - каже Дате.

У плани видавництва «Цуйка» входили читання з книги Отара Довженка на Лейпцизькому книжковому ярмарку. Однак поки невідомо, чи справді вони відбудуться. Про це в розмові з «Німецькою хвилею» розповів сам письменник і журналіст Отар Довженко. Як і про той факт , що його єдина літературна збірка «Квітослава» уперше видається за кордоном. І першою мовою перекладу стала саме німецька.

Передусім публіцист і блогер

Як письменник Отар Довженко поки не дуже відомий ані в Україні, ані за кордоном. Українці, передусім молодь, знають його радше як журналіста, публіциста і блогера. Цією ж діяльністю він, в основному, і заробляє собі на хліб.

Проживши перші двадцять років свого життя на півдні й сході України – переважно в Дніпропетровську – Отар переїхав до Львова й цілком ужився в галицьке середовище. Сьогодні це місто він називає «єдиним, де не лише може, але й любить жити».

Перший контакт з «літературним закордонням»

Книга «Квітослава» українською мовою – перша і єдина видана літературна робота його авторства. А її видозмінений німецький переклад «Бо сьогодні субота» стане першим контактом Довженка-письменника із «літературним закордонням». Загалом цю книгу він називає «емоційною і рефлексійною» і не приховує автобіографічної природи почуттів, що він намагався передати в тексті. «Це є світ стосунків, світ людської душі очима молодої української людини. Щодо тематики, то це є життєписні, автобіографічні тексти з елементами ніби магічного реалізму й фентезі», - каже Довженко.

Як сталося, що першим познайомитися з його текстами зможе саме німецькомовний світ, загадка навіть для самого автора. Одного дня до нього звернувся літературний агент з Донецька, запропонував узяти участь у проекті німців, і Отар погодився.

Зустріч із групою перекладачів у Львові була для нього чи не першим спілкуванням із іноземцями взагалі. Каже, поїздки закордон для нього проблематичні, хоча чому саме – не зізнається. Тому приїзд Довженка на презентацію книги до Лейпціґа і на літературні читання улітку, на які його вже запрошують вдруге, під питанням. Хоча, зізнається Отар, він би дуже цього хотів.

Труднощі перекладу

Німецькою Довженко не говорить, тому перекладів своїх творів оцінити не зможе. Але впевнений у їхній високій якості, виходячи із прискіпливості перекладачів щодо текстів і їхнього наполегливого прагнення осягнути оригінал. «Там багато жаргонізмів, гри слів, яку не так легко передати, багато ідіом і фразеологічних зворотів, які є питомо українськими. А в деяких випадках я казав: вибачте, це не є настільки важливо в порівнянні з тими зусиллями, яких ви докладете, аби це перекласти», - розповідає він про специфіку роботи.

Були в процесі перекладу книги й кумедні випадки: «Найсмішніше було з двома текстами, які є в кінці цієї збірки. Вони автобіографічні й стосуються певною мірою риболовлі. І перекладачі спілкувалися з німецькими рибалками, пояснювали, чого вони від них хочуть, аби ті якимось чином транслювали їм німецькі назви, переказували, як приблизно те саме називається в Німеччині».

Тайм-аут після першої книги

Попри те, що після виходу його книги в Україні вже пройшло три роки, Отар поки перебуває, за його словами, у стані «творчого тайм-ауту». Чи збирається продовжувати писати, сказати не може. Мовляв, у такій справі взагалі важко «збиратися» - треба відчути поклик. «Квітослава» - це ніби підсумок його юнацької творчості, каже автор. Тож тепер Отар Довженко чекає принципового нового сигналу від себе: «Адже повторювати себе в юності – це смішно і не варто того, щоб це робити. Якщо це відбудеться і я відчую, що мені є що сказати світу, то стримувати себе я не буду».

Автори Андрій Вовк /Данило Білик

Редактор: Леся Юрченко