Німецькі тижневі видання звертаються до урочистостей з нагоди Днія перемоги, що пройшли в понеділок у Москві. Тижневик РЕЙНІШЕР МЕРКУР принагідно аналізує також роль Росії в сучасному світі та її відносини з Німеччиною. В статті під назвою ”Пакт із присмаком” видання пише:

Подружжя Шредерів поруч з подружжям Бушів та Путіних, за ними – могила невідомого солдата коло Кремлівського муру. Це було фото дня 9 травня 2005 року. Напевно, що його ще використають для підручників історії, як ілюстрацію до німецько-російського примирення через 60 років після закінчення Другої світової війни. Однак цей знімок показує рівно стільки, як і приховує. Вічний вогонь на могилі невідомого солдата палає з п”ятикутної зірки. Така ж зірка й на прапорі, який тримає солдат, а ще одна – завбільшки два метри – прикрашає Спаську вежу Кремля. Його хазяїн сказав напередодні святкувань у інтерв”ю німецькому телебаченню, що ”найбільшою геополітичною катастрофою 20 століття був розпад Радянського Союзу”, бо через це ”втратили батьківщину 23 мільйони людей”, -

Нагадує тижневик РЕЙНІШЕР МЕРКУР і веде далі:

На тлі такого висловлювання якось блідо виглядають понад 20 мільйонів жертв Другої світової війни з радянського боку. Щоправда той факт, що радянська імперія була збудована на окупаціях, депортаціях та масових стратах, у російському баченні історії, поширеному цьогоріч, просто відсутній. (...) Цілком зрозуміло, чому лідери Литви та Естонії вирішили залишатися поза московського спектаклю. А от німецький канцлер до Росії поїха, стояв у першому ряду й не втомився повторяти, що Німеччина тепер – ”рівноправний член у світовій спільноті”. Шредер і Путін уклали пакт: Москва допомагає Берліну повернути його значення в світі, зокрема підтримає його в досягненні місця в Раді безпеки ООН. (...) Берлін же, своєю чергою, у всьому підтримує Путіна й Відкриває Росії такі необхідні канали іноземних інвестицій, коментує РЕЙНІШЕР МЕРКУР.

Тижневик ЦАЙТ звертається до 40-річного ювілею встановлення дипломатичних відносин між Ізраїлем та Німеччиною. У коментарі цю річницю названо ”історією історії, яка ніколи не завершується”:

Обидві держави – як Німеччина, так і Ізраїль – постали зі злочину над людяністю. Одна – як країна тих, хто цей злочин вчинив, а інша – як країна жертв цього злочину. Це минуле назавжди залишатиметься з обома народами, воно є ядром їхньої ідентичності. В них немає спільного болю, адже одні відчувають страшенний сором, а інші згадують про Голокост. Тому ”безпосередність” у відносинах між Німеччино та Ізраїлем залишатиметься й надалі лише нездійсненним бажанням. Кожен німецький політик буде відвідувати в Ізраїлі Яд Вашем, а кожен ізраїльський політик – меморіал жертвам голокосту в Берліні, - переконаний тижневик ЦАЙТ.

Однією з найбільш поширених тем у німецькому суспільстві наразі є дискусія навколо соціологічного дослідження, що виявило небажання німців заводити дітей. Журнал ФОКУС, звертаючись до ціє демографічної проблеми, зауважує:

Власне, таке становище мало б небагато кого здивувати. Адже у країні – 5 мільйонів безробітних, в її уряді – численні багатократно розлучені або бездітні політики, рівень депресій серед працюючого населення вже сягає ледь не дев”яти відсотків. Та й суспільство не дуже приязне до дітей. Варто згадати лише про нещодавній випадок, коли кондуктор висадив з мюнхенського трамваю жінку, яка хотіла на сидінні перепеленати свого малюка? У такій країні мало що заохочує мати дітей. Тому німці потроху й відмовляються від думки заводити потомство. (...) Найгірше виглядає ситуація з молодими чоловіками. За статистикою, 26 відсотків німецьких чоловіків у віці від 20 до 39 років не хочуть мати дітей, –

пише тижневик ФОКУС. Далі видання називає головні причини такого настрою серед німецьких чоловіків:

Багатьом бракує для створення повноцінної сім”ї правильної партнерки. З іншого боку, чимало бояться вступати в шлюб, бо якщо його доведеться колись розривати, німецьке законодавство просто знімає з чоловіків останню сорочку. Ну, а решту тих, хто не має дітей просто завела в глухий кут занадто поширена серед німецьких жінок емансипація. (...) Однак все це не звільняє державу від відповідальності за демографічні негаразди. Саме вона, переконані дослідники, має створити відповідні рамкові умови, щоб у молодих німців з”явилося бажання заводити дітей, - читаємо в тижневику ФОКУС.

Огляд тижневої преси підготувала Леся Юрченко