Сім бронзових скульптур стоять на білих сходах біля підніжжя пагорба Петршин у Празі. Відкритий у 2002 році меморіал жертвам комунізму створив чеський скульптор та колишній політв'язень Олбрам Зоубек. Згідно з написом на постаменті, меморіал присвячений не лише тим, хто "був ув'язнений чи страчений, а й усі тим, чиє життя було зруйноване тоталітарним деспотизмом".

Понад 11 тисяч людей побували під вартою у цій в'язниці міністерства держбезпеки НДР "штазі" у період з 1951 до 1989 року. До того на території в східноберлінському районі Гоєншенгаузен був розташований спеціальний табір окупаційної радянської влади для противників режиму. Звідси ув'язнених, зокрема, доправляли і в споруджений нацистами концтабір "Заксенгаузен". Нині в будівлі меморіал.

Пам'ятник жертвам комуністичних злочинів у Львові відкрили в 1997 році. Йому передував кам'яний знак, встановлений 1992 року з ініціативи колишнього політв'язня Василя Кубіва. Символічним став вибір місця - навпроти колишньої "Тюрми на Лонцького", яку використовували польська, радянська та нацистська влада і де з 2009 року працює національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів.

На постаменті знесеної статуї Леніна в Бухаресті з 2016 року розміщений 20-метровий пам'ятник скульптора Міхая Букулея. Скульптура, що складається з трьох крил, стоїть перед однією з найважливіших будівель часів Сталіна на площі Вільної преси. Ініціатором встановлення пам'ятника виступило об'єднання колишніх політичних ув'язнених.

Перший меморіал з моменту падіння сталінського режиму в Тірані відкрили лише у 2017 році. В часи нацистської окупації німці використовували будівлю як в'язницю. Після того, як до влади в 1945 році прийшли комуністи, тут катували та вбивали людей. Згодом "Будинок листя", як називають цю будівлю через обвитий плющем фасад, використовувала Сігурімі - таємна поліція Албанії.

У Горі, де народився Йосип Сталін, радянського диктатора все ще вшановують в музеї його імені - через 65 років після його смерті та 27 років з моменту здобуття Грузією незалежності. Щоправда, нині вже є плани реорганізації виставки. Скоєні в часи Сталіна злочини та репресії натомість з 2006 року тематизують в Музеї радянської окупації, який є частиною Грузинського національного музею в Тбілісі.

У багатьох містах та селах України встановлено пам'ятники жертвам Голодомору 1932/33 років. За різними оцінками, штучний голод, організований радянською владою, забрав життя від 3 до 7 мільйонів осіб. Геноцидом українського народу Голодомор визнали вже 16 країн світу. На фото - меморіальний комплекс, зведений у 2008-2010 роках у Києві.

Майже 1,5 мільйона осіб загинули від голоду у 1932/33 роках внаслідок примусової колективізації і в Казахстані. Загиблим присвячена скульптурна композиція в Астані, яку урочисто відкрили 31 травня 2012 року, в національний День пам'яті жертв політичних репресій.

19-метровий обеліск у центрі Риги увінчаний мідною фігурою молодої дівчини з трьома позолоченими зірками, яку в народі називають Мілдою. Спорудили Монумент Свободи ще у 1935 році, тобто до радянської окупації в 1940-му. Для латишів статуя є головним символом їхнього прагнення свободи і самовизначення. Саме звідси упродовж багатьох років починалися протести і акції руху опору.

Розташована між Росією та Китаєм Монголія майже все XX століття потерпала від окупації та експлуатації. Найдовший період часу вона перебувала в політичній та економічній залежності від СРСР. Музей в пам'ять про жертв політичних репресій відкрився в Улан-Баторі в 1996 році, ще через рік було споруджено меморіал.

Споруджений ще на початку XX-го століття міст через річку Імджинган - єдиний зв'язок між двома частинами розколотої країни. Під час Корейської війни 1950-1953 років так званий "міст свободи" мав величезне стратегічне значення для військових. На південному боці нині можна пройти аж до перегородки. Багато відвідувачів залишають на цьому місці прапори та особисті послання.

За приблизними оцінками, 2,2 мільйона камбоджійців загинули під час панування терористичного режиму "Червоних кхмерів". Це майже половина тогочасного населення країни. Після вторгнення в Камбоджу так само комуністичних військ з В'єтнаму останки загиблих були виставлені на огляд публіки, аби задокументувати скоєні "кхмерами" злочини. Однак багато масових поховань досі лишаються незнайденими.

Відкрита у 2007 році статуя у Вашингтоні - копія "Богині демократії", яку китайські студенти 1989 року встановили на площі Тяньаньмень в Пекіні наприкінці своїх протестів, які були жорстоко придушені комуністичним режимом. Про спорудження у столиці США пам'ятника сотням жертв подбали не лише американські політики, а й борці за свободу зі Східної Європи, зокрема Вацлав Гавел та Лех Валенса.

Сім бронзових скульптур стоять на білих сходах біля підніжжя пагорба Петршин у Празі. Відкритий у 2002 році меморіал жертвам комунізму створив чеський скульптор та колишній політв'язень Олбрам Зоубек. Згідно з написом на постаменті, меморіал присвячений не лише тим, хто "був ув'язнений чи страчений, а й усі тим, чиє життя було зруйноване тоталітарним деспотизмом".

Понад 11 тисяч людей побували під вартою у цій в'язниці міністерства держбезпеки НДР "штазі" у період з 1951 до 1989 року. До того на території в східноберлінському районі Гоєншенгаузен був розташований спеціальний табір окупаційної радянської влади для противників режиму. Звідси ув'язнених, зокрема, доправляли і в споруджений нацистами концтабір "Заксенгаузен". Нині в будівлі меморіал.

Пам'ятник жертвам комуністичних злочинів у Львові відкрили в 1997 році. Йому передував кам'яний знак, встановлений 1992 року з ініціативи колишнього політв'язня Василя Кубіва. Символічним став вибір місця - навпроти колишньої "Тюрми на Лонцького", яку використовували польська, радянська та нацистська влада і де з 2009 року працює національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів.

На постаменті знесеної статуї Леніна в Бухаресті з 2016 року розміщений 20-метровий пам'ятник скульптора Міхая Букулея. Скульптура, що складається з трьох крил, стоїть перед однією з найважливіших будівель часів Сталіна на площі Вільної преси. Ініціатором встановлення пам'ятника виступило об'єднання колишніх політичних ув'язнених.

Перший меморіал з моменту падіння сталінського режиму в Тірані відкрили лише у 2017 році. В часи нацистської окупації німці використовували будівлю як в'язницю. Після того, як до влади в 1945 році прийшли комуністи, тут катували та вбивали людей. Згодом "Будинок листя", як називають цю будівлю через обвитий плющем фасад, використовувала Сігурімі - таємна поліція Албанії.

У Горі, де народився Йосип Сталін, радянського диктатора все ще вшановують в музеї його імені - через 65 років після його смерті та 27 років з моменту здобуття Грузією незалежності. Щоправда, нині вже є плани реорганізації виставки. Скоєні в часи Сталіна злочини та репресії натомість з 2006 року тематизують в Музеї радянської окупації, який є частиною Грузинського національного музею в Тбілісі.

У багатьох містах та селах України встановлено пам'ятники жертвам Голодомору 1932/33 років. За різними оцінками, штучний голод, організований радянською владою, забрав життя від 3 до 7 мільйонів осіб. Геноцидом українського народу Голодомор визнали вже 16 країн світу. На фото - меморіальний комплекс, зведений у 2008-2010 роках у Києві.

Майже 1,5 мільйона осіб загинули від голоду у 1932/33 роках внаслідок примусової колективізації і в Казахстані. Загиблим присвячена скульптурна композиція в Астані, яку урочисто відкрили 31 травня 2012 року, в національний День пам'яті жертв політичних репресій.

19-метровий обеліск у центрі Риги увінчаний мідною фігурою молодої дівчини з трьома позолоченими зірками, яку в народі називають Мілдою. Спорудили Монумент Свободи ще у 1935 році, тобто до радянської окупації в 1940-му. Для латишів статуя є головним символом їхнього прагнення свободи і самовизначення. Саме звідси упродовж багатьох років починалися протести і акції руху опору.

Розташована між Росією та Китаєм Монголія майже все XX століття потерпала від окупації та експлуатації. Найдовший період часу вона перебувала в політичній та економічній залежності від СРСР. Музей в пам'ять про жертв політичних репресій відкрився в Улан-Баторі в 1996 році, ще через рік було споруджено меморіал.

Споруджений ще на початку XX-го століття міст через річку Імджинган - єдиний зв'язок між двома частинами розколотої країни. Під час Корейської війни 1950-1953 років так званий "міст свободи" мав величезне стратегічне значення для військових. На південному боці нині можна пройти аж до перегородки. Багато відвідувачів залишають на цьому місці прапори та особисті послання.

За приблизними оцінками, 2,2 мільйона камбоджійців загинули під час панування терористичного режиму "Червоних кхмерів". Це майже половина тогочасного населення країни. Після вторгнення в Камбоджу так само комуністичних військ з В'єтнаму останки загиблих були виставлені на огляд публіки, аби задокументувати скоєні "кхмерами" злочини. Однак багато масових поховань досі лишаються незнайденими.

Відкрита у 2007 році статуя у Вашингтоні - копія "Богині демократії", яку китайські студенти 1989 року встановили на площі Тяньаньмень в Пекіні наприкінці своїх протестів, які були жорстоко придушені комуністичним режимом. Про спорудження у столиці США пам'ятника сотням жертв подбали не лише американські політики, а й борці за свободу зі Східної Європи, зокрема Вацлав Гавел та Лех Валенса.

Вхід на територію колишнього концтабору "Аушвіц 1". Комплекс поблизу польського міста Освенціма складався з трьох головних таборів: "Аушвіц 1", "Аушвіц 2" та "Аушвіц 3". Перший табір, який створили 1940 року, згодом став адміністративним центром усього комплексу. Охороняли в'язнів війська СС з дивізії "Мертва голова".

Ув'язнені табору "Аушвіц 1" повинні були працювати. Виснажлива робота і недоїдання стали причиною загибелі багатьох бранців.

Ув'язнених морили голодом та запроторювали до камер, де було місце тільки стояти. А ще - кидали в герметичні карцери, в яких люди помирали від нестачі повітря, а також катували та розстрілювали. У 1941 році в таборі "Аушвіц 1" провели досліди з отруєння групи ув'язнених газом. Результати назвали успішними…

Ув'язнених в концтаборах поділяли на різні категорії, відповідно до яких вони повинні були носити нашивки на уніформі. Наприклад, рожевий трикутник - гомосексуал, червоний - політв'язень. Така нашивка, як на цій фотографии, свідчила про єврейське походження бранця.

Бараки майже не збереглися. Більшість з них нашвидкоруч збивали з дошок та колод. Про те, що тут були бараки, зараз нагадуються тількі димарі.

В одноповерхових дерев'яних бараках табору "Аушвіц 2" утримували сотні тисяч євреїв, поляків, росіян, українців, білорусів, синті та ромів, а також ув'язнених інших національностей.

Новоприбулих ділили на дві групи. Тих, кто потрапляв в першу групу, а їх була більшість, практично одразу відправляли в газові камери. Така доля чекала на всіх, хто був непридатний до виснажливої роботи: дітей, жінок, людей похилого віку...

Друга група ув'язнених вирушала на примусові роботи - на різноманітні промислові підприємства. Більшість з них помирали від виснажливої праці, жорстоких побоїв та хвороб.

Ще одну групу новоприбулих в "Аушвіц 2" відсилали до місцевих "лікарів", які проводили над бранцями експерименти.

Частина жінок в таборі "Аушвіц 2" безпосередньо підпорядковувалась нацистам, які використовували їх як рабинь.

Коли розповідають про табір смерті "Аушвіц-Біркенау", перш за все мають на увазі "Аушвіц 2". Саме на його території нацисти започаткували практику масових вбивств у небачених доти масштабах. Саме тут було знищено понад мільйон євреїв.

Ув'язнених привозили в "Аушвіца" у переповнених товарних вагонах. Багато хто помирав дорогою - від холоду, голоду та хвороб.

В музеї на місці табору "Аушвіц-Біркенау" можна побачити вцілілі речі бранців, а також архівні фотографії.

В "Аушвіці" були як газові камери, так і крематорії. Коли потужностей крематоріїв не вистачало, тіла отруєних газом людей спалювали у ровах.

"Аушвіц 3" - це група невеликих таборів, що створювалися при фабриках і копальнях навколо усього комплексу. Трудові табори регулярно відвідували лікарі, які відбирали слабких і хворих для газових камер.

27 січня 1945 року майор Анатолій Шапіро одним з перших увійшов у Освенцім. Його загін з боями прорвався до концтабору і розмінував підступи до нього. Командир Шапіро відкрив ворота табору смерті "Аушвіц 1" та звільнив в'язнів.

Після звільнення концтабору радянськими військами частину бараків і будівель "Аушвіца 1" стали використовувати як шпиталь для ув'язнених. Згодом до 1947 року частину табору переобладнали на в'язницю НКВС та міністерства громадської безпеки Польщі.

1947 року на території колишнього табору смерті організували музей, а у 1979 році меморіальний комплекс внесли у перелік Світової спадщини ЮНЕСКО. Щороку в музей приїжджають сотні тисяч людей з усього світу.

Табір звільнили 27 січня 1945 року радянськими військами. В наш час 27 січня - Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту.

Точну кількість загиблих у "Аушвіці" з'ясувати неможливо, оскільки багато документів знищені. Більшість сучасних істориків вважають, що в "Аушвіці" знищили майже півтора мільйона людей. Більшість із них - євреї.