У зазвичай тихому невеликому дворику в самому центрі Львова вже кілька днів - гамірно. Біля входу у нього - купа плит, які чоловіки за допомогою мотузок намагаються завантажити на візок, а вже з нього - на машину.  Ці плити - єврейські надгробки, або мацевот, які встановлювали як пам’ятники на цвинтарях. Багато років у цьому дворику вони служили сходами до котельні. Їх випадково виявили туристи, які й повідомили про це у Львівський волонтерський центр при Всеукраїнському єврейському благодійному фонді "Хесед-Ар’є". І тепер волонтери підготували транспорт та приїхали перевезти надгробки.

Мацевот добре збереглися, на деяких видно написи івритом, подекуди і польською. "Вочевидь, їх взяли з нового єврейського кладовища на Янівському цвинтарі. Плити - з початку 20 століття. Більше про них ми зможемо сказати, коли наші волонтери прочитають і перекладуть написи", - розповідає керівник Львівського волонтерського центру Олександр Назар. За його словами, плити - з міцного каменю, тому в радянські часи їх часто використовували для вимощування доріг, стежок, фундаментів. Волонтери знають ще декілька місць у Львові, де надгробками викладені дороги і подвір'я. Але, кажуть, не всюди їх можна забрати, бо розташовані вони на приватній території.

Надгробки і під бруківкою

Поки волонтери вантажать надгробки, за їхньою роботою спостерігають співробітники компаній, які орендують приміщення на нижніх поверхах будівель. "Я знала про ці плити, як і багато моїх колег, - розповідає Олена, працівниця одного з підприємств. - Про це заговорили ще кілька років тому. Чому їх не забрали одразу - не знаю. Я рада, що їх нарешті заберуть, бо це - пам'ять і не пасує ходити по ній".

Волонтер Дарина Балабай розповідає, що надгробки тут - не тільки як сходи. Показує інший вхід у дворик, де зроблено поріг з трьох плит. В організації також кажуть, що надгробками під бруківкою вимощений весь дворик. Але можливості зняти покриття, вийняти плити, а потім знову перекласти бруківку, у них поки немає.

Міська влада також не може допомогти волонтерам, оскільки перекладення бруківки у дворику не заплановано. "Такі випадки виявлення пам'ятних плит - не поодинокі. Тому ми домовилися з активістами, що якщо під час наступних ремонтних робіт будемо виявляти такі плити, наприклад, під шаром асфальту, ми віддаватимемо їм для належного вшанування", - пояснив DW заступник міського голови Львова Андрій Москаленко.

Ставлення людей

Але волонтери не нарікають - кажуть, вдячні вже й за те, що їм хоча б дозволили забрати плити, а міська влада пообіцяла відновити сходи своїм коштом. Зазначають при цьому: зазвичай їм йдуть назустріч, плити віддають охоче і до роботи волонтерів ставляться доброзичливо. Утім, бували й інші випадки. "Траплялося, коли теперішні власники таких плит чекали від нас за них грошей. Але ми завжди пояснюємо: ми - волонтери, ми не можемо за це платити", - каже Олександр Назар. Крім того, люди часто просять відновити покриття, коли активісти виймають надгробки. В організації ставляться до цього з розумінням, а тому намагаються шукати кошти, щоб вирішити питання. У Добромилі, наприклад, відновлення приватного подвір'я профінансували благодійники з єврейської діаспори у Сполучених Штатах.

Але якщо в невеличких містечках люди переважно шанобливо ставляться до єврейських пам'ятних знаків, то в самому Львові, стверджують волонтери, вони часто стикаються з байдужістю. Дарина Балабай в якості прикладу наводить дворик у центрі міста. "Якщо люди роками знали про плити і мовчали, і ніхто нічого не казав, коли клали бруківку, то, мабуть, певні висновки можна зробити", - каже вона. І згадує ще дорогу на вулиці Ганни Барвінок. Там асфальт поклали просто на єврейські надгробки. "Вибилися шматки плит з-під асфальту, ми їх забрали. Далі зробили відео, запустили у Facebook, але чиновники замість того, щоб розпочати ремонт дороги, закрили дірки свіжим асфальтом. Залатали, щоб ніхто не піднімав дорогу", - каже волонтерка.

Волонтерська робота

Знахідка у львівському дворику для волонтерського центру - важлива, хоча й одна з багатьох. Адже найголовніше завдання центру - збереження єврейської спадщини, пояснює Олександр Назар. "Ми намагаємося її якось впорядкувати і систематизувати. Бо її - чимало. В багатьох районних центрах, євреї колись становили до 50% населення, тому залишили після себе багато пам'яток: у деяких містах - це синагоги, в інших - цвинтарі", - каже Олександр. Зараз вони подекуди в дуже поганому стані, а тому волонтери часто виїжджають, щоб прибрати і почистити їх.

Цього літа, наприклад, в Старому Самборі організували волонтерський табір для 50 людей. 5 днів волонтери прибирали старий єврейський цвинтар, чистили синагогу, замінили в ній старий дах. Планують провести такий табір і наступного літа.

А тим часом знайдені в центрі Львова плити відвозять на Янівський цвинтар. У майбутньому волонтери з них хотіли б зробити інсталяцію, наприклад, стіну пам'яті.