Минуло вже майже чотири місяці з моменту гучного викриття "Панамських паперів" в яких, серед інших, фігурують і відомі українські посадовці, включно із президентом України Петром Порошенком. В Україні скандал особливого правового розвитку не отримав - Верховна Рада України провалила голосування про створення тимчасової слідчої комісії у справі. З реакції ж першої особи держави виглядає, що для нього ця справа "закрита" і він вже надав вичерпні пояснення, зауважує голова правління Transparency International Україна Андрій Марусов.

Наслідки "Панамагейт" у вівторок, 19 липня, в Києві обговорювали громадські активісти й журналісти під час дискусії "Panama Papers: недоброчесність, чи норма?", організованої антикорупційною громадською організацією Transparency International Україна за підтримки представництва німецького Фонду Фрідріха Науманна в Україні.

Згідно із законом про Національне антикорупційне бюро, чинний президент і справді не підпадає під підслідність цього органу. "Виходить так, що діяння президента опинилися в "сірій" правовій зоні", - сказав правозахисник. Водночас він вважає, що в громадськості є достатній потенціал продовжувати вивчення теми незаконного збагачення та ухиляння від сплати податків в офшорних зонах українськими можновладцями.

Недостатні пояснення

Свідченням такого потенціалу став звіт тележурналістки Ганни Бабінець, яка досліджувала офшорну справу Порошенка. Саме вона стала однією з партнерок німецької газети Süddeutsche Zeitung з дослідження матеріалів панамського офшорного скандалу. "Ми продовжуємо працювати над матеріалами про Порошенка та його близьке оточення і впродовж року будемо робити публікації, якими б мали зацікавитися компетентні органи", - сказала Бабінець.

Вона вважає надані президентом та його юристами пояснення щодо офшорної діяльності глави держави недостатніми і такими, що багато в чому суперечать фактам. Серед них вона виокремила докази того, що 21 серпня 2014 року Порошенко створив іноземну офшорну компанію на Британських Вірджинських Островах з метою продажу концерну "Рошен", але приховав цей факт в своїй декларації доходів. Крім того, продаж "Рошену" через іноземну офшорну компанію означав би несплату податків з цієї операції в Україні.

Невиконане зобов'язання

Продаж "Рошену" був однією з передвиборчих обіцянок Порошенка. 2015 року він заявив, що через несприятливу кон'юнктуру і війну на Донбасі продати його компанію важко і він передав її в "сліпий траст" для управління на час свого президентства. "Натомість в документах, якими ми володіємо, жодного трасту тоді ще не було, а юристи президента нам підтвердили, що рік по тому, 22 березня 2016 року ще тривали формальні процедури з передачі управління "Рошеном" незалежному трасту", - зазначила Бабінець.

Вона визнала, що зараз є свідчення того, що цей бізнес Порошенка вже переданий, але зазначила, що він і досі за українськими реєстрами залишається власником "Рошену", хоча Конституція забороняє президентові займатися бізнесом під час виконання ним своїх обов'язків. Крім справи Порошенка, в "панамських документах", як стверджує Бабінець, містяться дані про підозрілий бізнес нинішньої очільниці Національного банку України Валерії Гонтаревої, а також цілої низки інших посадовців нинішнього та попереднього владного режимів.

Чи досить законів?

Ситуація, коли закони країни є слабкими і не підтримують висунення звинувачення посадовцям згідно з міжнародними стандартами прозорості характерна не лише для України, а й для багатьох держав світу, зазначив експерт глобального руху Тransparency International, фахівець з питань офшорів Масиміліан Гейвуд. Він вважає, що покарання фігурантів "панамських документів" не є головною метою і закликав думати про те, як запобігти оборудкам в майбутньому. "Важливо, що пропонується для зміни ситуації, для того, щоби впровадити міжнародні стандарти на національному рівні, зробити антикорупційне законодавство сильним", - сказав Гейвуд.

Правник київської фірми Arzinger і знавець офшорного законодавства Павло Ходаковський нагадав, що в цивілізованих державах для політиків мав би діяти принцип політичної відповідальності, якщо порушені етичні принципи, але ще недостатньо юридичних підстав для притягнення до відповідальності кримінальної. Прикладом такої відповідальності стала відставка прем'єра Ісландії внаслідок його причетності до скандалу з офшорами "панамських документів". Цей механізм, за словами експерта, особливо ефективний в разі якщо в державі слабке антикорупційне законодавство.

В Україні, за оцінкою Ходаковського, це законодавство достатньо сильне, але Київ і досі не приєднався до механізму автоматичного обміну інформацією про платників податків. Він зазначив, що тут державу, яка декларує свої європейські прагнення, вже перегнали Росія і Казахстан. "Але якщо держава вимагає від бізнесу дотримання правил і сплати більших податків, вона сама має бути готова відповісти на питання про корупцію, дерегуляцію бізнесу і валютних обмежень", - сказав Ходаковський.