Найбільше у світовій історії журналістське розслідування, яке отримало назву Panama Papers, присвячене використанню офшорів для створення секретних фірм. Більшість з цих компаній, скоріше за все, слугує для приховування статків, ухиляння від податків і шахрайських махінацій. Найбільший резонанс у світі викликало оприлюднення транзакцій, здійснених близьким оточенням російського президента Володимира Путіна і президентом України Петром Порошенком.

Інформаційна атака на сильних світу цього

Однак гігантський архів панамської адвокатської контори Mossack Fonseca обсягом у 2,6 терабайта, який опинився в розпорядженні Süddeutsche Zeitung, і вивчений нею спільно з Міжнародним консорціумом журналістських розслідувань (ICIJ), містить понад 11 мільйонів документів. І стосуються вони найрізноманітніших відомих людей з багатьох країн: від чинних і колишніх президентів та королів до знаменитих футболістів.

Так що розслідування, над яким упродовж цілого року працювали 400 репортерів із 78 країн, не є "інформаційним вкидом" саме проти Володимира Путіна, як це намагався представити прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков. Мета цього розслідування набагато ширша - викрити механізми, за допомогою яких незаконно збагачуються і приховують свої багатства "сильні світу цього", де б вони не жили.

Так "героями" всесвітньої скоординованої публікації результатів розслідування є 12 чинних чи колишніх глав держав і урядів. До цього списку, крім президентів Росії та України, входять, наприклад, король Саудівської Аравії Сальман бен Абдель Азіз Аль Сауд, колишній король Іспанії Хуан Карлос, президент Аргентини Маурісіо Макрі, президент Об'єднаних Арабських Еміратів шейх Халіфа бен Заїд Аль Нахаян, прем'єр-міністр Пакистану Наваз Шариф, колишній прем'єр Грузії Бідзіна Іванішвілі.

Етика журналістського розслідування

Саме по собі створення фірми в офшорі правопорушенням не є, наголошують автори розслідування. Тому вони, звісно, не дають юридичної оцінки діям згаданих осіб - це, по ідеї, було б функцією суду. Вони лише займаються журналістським розслідуванням, а саме - роблять надбанням громадськості невідомі факти про підприємницьку діяльність і фінансові транзакції публічних осіб, які несуть відповідальність перед своїми виборцями чи підданими.

До прикладу, під час аналізу даних Mossack Fonseca виплило ім'я нового аргентинського президента Маурісіо Макрі. З'ясувалося, що ця адвокатська контора створила на Багамах офшорну фірму, якою деякий час Макрі керував разом з батьком і братом як директор. Однак, будучи мером Буенос-Айреса, він не вказав цю діяльність у своїй податковій декларації.

ICIJ, як того і вимагає етика журналістського розслідування, звернувся особисто до нього за поясненнями. Прес-секретар аргентинського президента відповів, що ця діяльність не була вказана в декларації, оскільки Макрі не брав участь у капіталі цієї фірми і лише зрідка виконував директорські обов'язки. Утім, більшість інших "героїв" розслідування на аналогічні запити журналістів взагалі ніяк не відреагували.

Велика кількість найрізноманітніших родичів

Що стосується саудівського короля, то він виявився співвласником люксембурзької фірми, якій належать чотири інші офшорні компанії. В еміратського шейха - кілька офшорних фірм, які володіють дорогою нерухомістю в Лондоні, в іспанського короля сестра разом з чоловіком і сином очолювала певну панамську фірму, у пакистанського прем'єра донька керувала чи досі керує двома фірмами знову ж таки з нерухомістю в британській столиці. У колишнього грузинського прем'єра є фірма на Віргінських островах.

Окрему велику статтю в підбірці публікацій, присвячених "Панамським документам", газета Süddeutsche Zeitung присвячує 4 квітня Ісландії - країні, яка корупцією, на відміну від пострадянських та азійських країн, ніколи не славилася. Тим дивовижніше, що в документах адвокатської контори Mossack Fonseca, яка допомагала клієнтам з усього світу створювати секретні фірми, виявилися імена не лише прем'єра Сігмюндюра Давіда Гюннлейгссона, але також міністра фінансів, міністра внутрішніх справ, управляючого справами правлячої партії і кількох місцевих банкірів.

Найпікантніше в усій цій історії: нинішній прем'єр зробив політичну кар'єру після краху ісландської фінансової системи, приховавши від своїх прибічників, що відстоювані ним рішення щодо націоналізованих банків відповідали його інтересам як власника офшорних фірм.

У довгому списку імен, які спливли в ході вивчення "Панамських документів", зазначається також, серед інших, дружина, сестра, дві доньки і син азербайджанського президента Ільхама Алієва, онук казахстанського президента Нурсултана Назарбаєва, двоюрідні брати сирійського президента Башара Асада, донька колишнього китайського прем'єра Лі Пена, син прем'єра Малайзії, племінник президента Південної Африки.

Крім того, "засвітились" імена міністра нафти Анголи, міністра промисловості Алжиру, глави державної нафтової компанії Конго, колишнього глави державної нафтової компанії Венесуели…

Таким чином, журналістському розслідуванню по документах адвокатської контори Mossack Fonseca, створеної в Панамі майже сорок років тому 68-річним німцем Юрґеном Моссаком, неможливо дорікнути антиросійською чи антиукраїнською спрямованістю. Що вдалося розкопати, те й було опубліковано.