Більше ста років тому, 1886-го, кілька художників, закоханих у Монмартр, зібралися у бістро "Швейцарська скеля” (Le Rocher Suisse") на вулиці Ламарк, щоб вирішити, яким чином вони можуть захистити пам'ятки однієї з найвідоміших частин Парижа. Але минуло не одне десятиліття, доки ентузіасти змогли показати глядачам свою колекцію, присвячену історії Монмартру.

Музей для цього був організований лише 1960 року. Нині заклад розташований в одному з найстаріших будинків Монмартру поряд з останнім вцілілим виноградником. Колись тут розміщалася майстерня відомого художника Огюста Ренуара. Тепер відвідувачі мають змогу подивитися кілька постійних експозицій, присвячених історії старого Монмартра, до того, як там з'явилися кабаре, так званого “періоду свят”, коли квартал перетворився на квартал розважальних закладів. Є також виставки про історію Паризької комуни та життя богеми. Окрім цього постійно змінюються тимчасові експозиції.

“Наша тимчасова експозиція присвячена абсенту — напою, який був дуже популярним на початку минулого століття до Першої світової війни. Цей напій був заборонений у 1917-18 роках, оскільки було багато абсенту поганої якості. Одну із складових напою дуже часто підробляли і це призводило до летальних наслідків. Тож було вирішено абсент взагалі заборонити,“ -

розповідає краєзнавець Марк Олемпіо. Велика агітаційна кампанія проти вживання підробок абсенту теж належить до історії Монмартру, оскільки агітаційні плакати, що попереджають про небезпеку вживання алкогольних напоїв, малювали відомі художники. Водночас, за словами Марка Олемпіо, Монмартр початку минулого століття важко уявити без цього міцного напою.

“Ця експозиція доповнює розповідь про кабаре. Усі наші поети, артисти та художники вживали абсент. Існував своєрідний ритуал — потрібно було мати склянку, на яку клали спеціальну ложечку і пропускали напій через шматок цукру», -

пояснює Марк Олепіо. За словами краєзнавця, музей Монмартру радо вітає не лише відвідувачів, а й науковців. Тут розташований центр наукових досліджень, який займає лише одну кімнату, але містить величезний архів із оригінальними документами, історичними досьє, фотографіями та поштовими картками, фондом французького шансону та бібліотекою з 5 тисяч екземплярів

різних видань, присвячених Монмартру.

Тетяна Карпенко