Патрик Зюскінд має імідж відлюдькуватого та сором’язливого одинака. Своє останнє інтерв’ю він дав ще понад 20 років тому. Приблизно такої ж давності й незначна кількість його публічних фото. Він майже не виступає на публіці і відмовився від кількох літературних нагород. Попри те, що роман Зюскінда «Парфумер» перекладено на понад 40 мов, в тому числі українську, і він розійшовся 15-мільйонним тиражем, про самого автора й досі мало що відомо. З гідною подиву впертістю Зюскінд продовжує залишатися інкогніто і для читачів, і для ласих на сенсації ЗМІ.

«Отже, він усе-таки є…»

«Отже, він усе-таки є: німецький письменник, який володіє німецькою мовою; сучасний оповідач; романіст, який не обтяжує нас спогляданням власного пупка; автор, який не навіє нудьгу». Так патріарх німецької літературної критики Марсель Рейх-Раніцкі охарактеризував Патрика Зюскінда після виходу роману «Парфумер».

Патрик Зюскінд народився 1949 року в Баварії, в невеликому містечку Амбах. Він був другим сином літературного критика й публіциста Вільгельма Емануеля Зюскінда. Батько майбутнього письменника в молодості підтримував дружні відносини з Ерихом та Клаусом Маннами, писав сатиричні сценарії для кабаре та нариси.

Перший успіх

Закінчивши школу, Патрик Зюскінд у 1968 році почав вивчати середньовічну та нову історію в університеті Мюнхена. Однак, так і не закінчивши навчання, вирішив стати вільним письменником. Перший успіх Зюскінду принесла п’єса-монолог «Контрабас», написана 1981 року. Це драма для одного актора, що за жанром нагадує скетч. У середині 80-х за частотою постановок ця п’єса посідала перші позиції в Європі.

З м’яким гумором Зюскінд малює портрет розчарованого невдахи в суспільстві, де понад усе ставиться успіх. Контрабасист веде гіркий монолог про свій інструмент та довколишній світ, констатуючи, що в оркестровій ієрархії він займає передостаннє місце. Сам Патрик Зюскінд прокоментував свою п’єсу так: «У ній поряд з іншим ідеться про існування людини у своїй маленькій кімнатці. Я керувався при написанні своїм власним досвідом, тому що я також значну частину свого життя проводжу в маленьких кімнатах. Але я сподіваюся, що колись знайду таку кімнату, яка буде настільки мала та тісна, що я втомлюся від самотності. І тоді я напишу п’єсу для двох акторів у більшій кількості кімнат».

Доля чи випадковість?

П’єсі «Контрабас» Зюскінд зобов’язаний тим, що 1985 року побачив світ його світовий бестселер «Парфумер». А трапилося це так. Секретарка впливового цюріхського видавництва «Діоген» побачила в театрі п’єсу «Контрабас» такого собі Патрика Зюскінда. Наступного дня вона розхвалила театральну подію своєму шефові, видавцеві Даніелю Кеелю. Видавець, будучи людиною зайнятою, в театр піти не зміг, але попросив принести йому п’єсу. Твір справив на нього враження, і невдовзі він відвідав перспективного автора в його квартирці на горищі у Мюнхені.

Зюскінд на запитання, чи є в нього ще якісь нові твори, відповів, що має роман, щоправда, поганий. Переглянувши рукопис, видавець був у захваті, але проявив обережність і видав книгу тиражем лише в десять тисяч примірників, які одразу ж розійшлися. Уже через два місяці вийшло друге видання – 155 тисяч примірників. Роман «Парфумер» дев’ять років перебував у списках німецьких бестселерів.

Досконалий аромат

У романі «Парфумер» розповідається історія життя Жан-Батиста Гренуя. Він народився 1738 року в Парижі поблизу рибного ринку, «у найсмердючішому місці всього королівства», і від народження володів унікальним талантом розпізнавати найтонші запахи. Він мріє створити один досконалий аромат, який змусив би оточуючих полюбити його. Заради цього він іде навіть на серійне вбивство і сам стає жертвою свого парфуму.

Екранізація роману з’явилася лише через два десятиліття після його опублікування. Після тривалих зволікань Зюскінд таки піддався вмовлянням свого друга Бернда Ейхінгера і продав йому права на екранізацію роману за 10 мільйонів євро.

Геніальний відлюдник

Після «Парфумера» Зюскінд написав ще кілька короткожанрових творів, але з 1991 року як письменник практично не подає голосу. Нині Зюскінд нібито мешкає в Мюнхені та Парижі зі своєю видавницею, з якою має спільного одинадцятирічного сина. Писати повністю Зюскінд не припинив. Але після неймовірного успіху «Парфумера» планка лежить надзвичайно високо, про це говорить навіть сам письменник. Розповідають, що нібито ще в юності Зюскінд сказав своєму товаришеві, що хотів би написати таку книгу, з якої зміг би прожити все життя. Саме так воно й сталося.

Штефан Кенляйн / Роланд Шаад / Христина Ніколайчук

Редактор: Володимир Медяний