Протягом двох перебування у Брюсселі днів 86-річний патріарх Філарет (УПЦ КП) здійснив 17 зустрічей з представниками верхівки ЄС і НАТО. Серед них - президент Європейської Ради Дональд Туск, очільниця європейської дипломатії Федеріка Могеріні, заступник генсека НАТО Александр Вершбоу та інші. DW розпитала патріарха Філарета про цілі його візиту.

Deutsche Welle: Ваша Святосте, чи вдалося донести свої ідеї до керівників ЄС та НАТО, і що Ви почули у відповідь?

Патріарх Філарет: Я задоволений своїм візитом до Брюсселя. Ми відчули, що Євросоюз розуміє складність ситуації, розуміє, до чого це може привести і готовий допомагати Україні та собі. Йдеться про мир в усій Європі. Ми побачили, що керівництво ЄС хоче зупинити агресора. І готове посилювати економічні санкції проти Росії, але не для того, щоб російський народ жив ще бідніше, а щоб зупинити агресора на сході Європи. Ми піднімали питання про введення миротворчих сил, щоб закрити українсько-російській кордон, щоб не йшла так звана "гуманітарна допомога", в якій в Україну везуть не стільки продукти харчування, скільки зброю. І це наше прохання взяли до уваги.

Головний аргумент Московської патріархії в тому, що Київський патріархат залишається канонічно невизнаним в світі. Чи можуть такі поїздки сприяти зміні ситуації?

Зараз Київський патріархат підтримують 60 процентів населення. В той час, як Московський патріархат не може відкрито допомагати захисникам Донбасу, тому що нема благословення з боку Московського патріарха. Ми хочемо, щоб усе православ'я в Україні об'єдналося, щоб Росія через церкву не впливала на Україну, щоб українська Церква захищала інтереси свого народу. І цей процес з Московським патріархатом почався, але почався знизу, тобто від самих вірних. Вони переходять в Київський патріархат, і відбувається це безболісно. Вони не відвідують московські храми, а йдуть до храмів української церкви Київського патріархату. А ось в селах, де один храм, там іде боротьба.

Чи можна розраховувати на добру волю верхівки УПЦ Московського патріархату?

Так, тому ми хочемо, щоб Вселенський патріарх визнав Київський патріархат автокефальною, тобто незалежною церквою, і мав з цією церквою молитовне єднання. Якщо ми досягнемо цього, тоді єпископат і духовенство Московського патріархату в Україні приєднаються до Київського патріархату, і існування Московського патріархату в Україні припиниться.

Російські ЗМІ часто розповідають про захоплення храмів Московського патріархату. Наскільки це відповідає дійсності?

Це - неправда. Ми не один раз заявляли, що Київський патріархат не зацікавлений у захопленні храмів. Нам не храми потрібні, а вірні. Ми категорично проти силового захоплення храмів. Але якщо вірні того чи іншого села в своїй більшості переходять до Київського патріархату і хочуть, щоб за ними залишився храм, то ми приймаємо громаду, яка приходить зі своїм храмом. А Московський патріархат розцінює це як захоплення.

Кілька слів про Крим. Що відбувається там із церквами Київського патріархату після анексії?

Ситуація там складна. Деякі храми Київського патріархату нова кримська влада забрала. Деякі планують націоналізувати, як культові споруди, але чи дадуть їх нам після того в користування? Кримська "влада" примушує наші парафії реєструватися за законами Російської Федерації. А це означає фактично визнати Крим російською територією, чого наші вірні та духовенство не хочуть.

Тобто для священників Київського патріархату в Криму на сьогодні залишаються два вибори: або йти в катакомби, або їхати на материк?

Так, і частина священників виїхала, а частина залишилася зі своєю паствою.

Однією з найбільших проблем в сучасній Україні є криза довіри всіх до всіх. Як змінити ситуацію?

Зараз в Україні найбільшою довірою користується церква — понад 60 процентів населення. Потім, приблизно 40 процентів населення, довіряє армії, а до Верховній Раді, президента, уряду, міністерства внутрішніх справ довіра дуже низька. Щоб була довіра треба жити по правді. Коли після побиття на Майдані Михайлівський монастир прийняв студентів, газети написали: "Ось вона -правдива церква". Довіра підкріплюється справами. Якщо церква говоритиме правду, і чинитиме правду, до неї буде довіра. А якщо церква говоритиме брехню, то люди їй не повірять. Вірять тому, хто каже правду. Бо бачать, де правда є, а де неправда.