Під час з’їзду Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), що відбувся у неділю 9 грудня, Штайнбрюк не приховував своїх амбіцій: стати канцлером, а не міністром у новому кабінеті Меркель. Близько 600 делегатів СДПН зібралися у Ганновері, і спільно висунули кандидатуру Пеера Штайнбрюка на ключову політичну посаду у Німеччині. За нього проголосували понад 93 відсотки учасників зборів, що проходили під гаслом “Разом. За Німеччину”.

У своїй промові Штайнбрюк розповів, що для нього означає соціальна гармонія й у своїй промові поділився власним баченням соціального благополуччя у Німеччині. “Це – нове співвідношення сил, відродження ринкової економіки, яка стане значно сильнішою задля нашого спільного благополуччя”.

Типовим політиком Пеера Штайнбрюка не назвеш. Він упевнений в собі і вважається одним із провідних фінансових експертів Німеччини – неабияка знахідка у кризові часи. Потенційно він здатен завоювати голоси не лише соціал-демократів, але й середнього класу.

“Чужий” серед своїх

Німецькі соціал-демократи звикли звертатися одне до одного на “ти”. Пеер Штайнбрюк не вписується у цю давню традицію, якій вже понад 150 років. Він не шукає “плече” у колективі, не тяжіє до “теплого” спілкування, він – цілком самодостатній. Ліве крило соціал-демократів вважає Штайнбрюка типовим "ринковиком", якому бракує відчуття солідарності.

Адже соціал-демократи позиціонують себе голосом простого люду, робочих та дрібних службовців. Сам Штайнбрюк вважає, що його однопартійці з лівого крила надто емоційні. Коли він виступає, депутат входить в роль наставника. Його риторика переповнена влучними афоризмами та цитатами відомих філософів та економістів.

Хтось вважає Штайнбрюка зарозумілим циніком, інші захоплюються його промовами. Частина соціал-демократів його, хоч і поважають, але не люблять. Ключ до їхніх сердець кандидату ще доведеться відшукати.

Коаліція з "Зеленими"

У спілкуванні з європейськими сусідами Штайнбрюку безсумнівно бракує дипломатичної стриманості. Свого часу, коли у Німеччині запідозрили, що швейцарські банки приховують капітали громадян Німеччини, які ухиляються від сплати податків, Штайнбрюк висловився так: "Кавалерію не обов’язково кидати в атаку, іноді важливо, щоб індійці пам’ятали про її існування". Швейцарія сприйняла слова урядовця як пряму погрозу.

Утім, дані соцопитувань свідчать, що після виборів соціал-демократам у будь-якому разі знадобиться партнер, якщо вони мають намір сформувати правлячу коаліцію. Для цієї ролі в СДПН обрали "зелених".

Ефективність такого партнерства Штайнбрюк вже встиг випробувати, коли очолював уряд федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія. Тоді він нищівно критикував своїх партнерів за «відрив від реальності та ідеалізм». Безнастанні суперечки соціал-демократів і "зелених" стали однієїю з причин поразки Штайнбрюка на наступних виборах.

Імідж псують “непрозоврі” доходи

Старт передвиборчих перегонів для кандидата СДПН розпочався зі скандалу. Дискусії виникли довкола додаткових заробітків Штайнбрюка на посаді депутата Бундестагу. Політик сам зізнався, що заробив за три роки 1 мільйон 250 тисяч євро публічними виступами. До цієї суми додалися гонорари за книги, платні інтерв’ю та депутатська зарплатня.

Пеер Штайнбрюк довго не погоджувався з критикою, адже законів депутат не порушував. «Де написано, що всі можуть заробляти, окрім соціал-демократів?», - риторично запитує кандидат в канцлери.

Як наслідок, протягом двох місяців Штайнбрюк був змушений виправдовуватися замість того, щоб активно атакувати уряд. Поки що політикові мало вдавлося поговорити про цілі і плани його політичної сили. Утім, до виборів у Бундестаг залишається ще 9 місяців. Поки що рано прогнозувати, хто стане майбутнім канцлером Німеччини.