Сірий зимовий день, дме льодяний вітер. У таку погоду тільки б сидіти десь у затишку й насолоджуватися, наприклад, гарячою кавою. Однак 73-річному Ґунтраму Енґелен-Цербе не до відпочинку. У центрі Дюссельдорфа разом з Петером Шульце він роздає перехожим листівки про генетичні технології, атомну енергію, підводне свердління.

«У нас лише одна планета. Тому, мені здається, ми повинні захистити її. Це і є нашим завданням», - каже Енґелен-Цербе. Рідко хто з перехожих зупиняється біля обох пенсіонерів. За щоденними турботами глобальні проблеми часто здаються дуже далекими. Обидва пенсіонери теж визнають, що не отримують особливої насолоди від цієї акції Greenpeace.

Розібрати бруківку – це круто

Однак часто їм доводиться брати участь у зовсім інших, значно цікавіших заходах, підморгує з натяком Петер Шульце: наприклад, розібрати бруківку перед будівлею фінансового відомства на знак протесту проти дотацій, якими підтримується видобуток нафти, або вилити олію на червоний килим, розстелений перед банком, що підтримує підводне свердління.

Мужність продемонструвати подібну громадянську непокору з'явилась у Ґунтрама Енґелен-Цербе й Петера Шульце лише з віком. «Ми вже так багато пережили, що говоримо собі: вся ця справа вартує ризику. Крім того, ми спокійніше ставимося до думки про поліцію – припустимо вони все ж таки прийдуть, але що правоохоронці зможуть мені зробити», - каже Шульце.

Спокутування гріхів молодості

Обидва пенсіонери є членами групи Greenpeace «50plus». Вони належать до покоління, яке в своєму вихованні навіть не знало такого поняття як охорона довкілля. Прямо в річки виливалися отруйні речовини, в морі хоронили кислоти, на відкриті смітники висипали відходи. Нестача енергоносіїв або відновлювальні джерела енергії раніше не відігравали жодної ролі.

Тоді всі ще вірили в необмежене економічне зростання й так само необмежене споживання. Лише в пізніші десятиліття люди поступово почали розуміти загрозу, яку несе в собі таке ставлення до природи. «Несправедливість у широкому розумінні цього слова. Природа не має можливості захищатися. Ця думка більше не полишала мене», - згадує Шульце.

Заради наступного покоління

Гайнц Майбаум і Гайнц Тюфферс теж належать до пенсіонерів-активістів. Одному вже перевалило за сімдесят, іншому – за вісімдесят. Але якщо подивитися, як вони працюють на своїй екологічній фермі, то навіть не здогадуєшся, що в одного - штучний колінний суглоб, а інший свого часу вже пережив інфаркт.

Екологічну ферму, яка щорічно привертає увагу тисяч відвідувачів, заснували 25 років тому. Пенсіонерам особливо подобається працювати зі школярами, адже таким чином вони передають свої знання наступному поколінню. При цьому, коли вони тільки відкрили ферму, досвіду в них не було жодного. І лише з роками навчилися вести справжнє екологічне сільське господарство. Тепер пенсіонери не приховують гордощів. «Наші імена не потрібно навіть згадувати, - каже Гайнц Тюфферс. - Але ми пишаємося, коли говорять про нашу «екологічну ферму».

Фінансова незалежність і протест

Чимало пенсіонерів, які сьогодні в Німеччині активно займаються охороною довкілля, мали раніше поважні професії. Вони більше не залежать від роботи, отримують хороші пенсії і можуть тепер на практиці застосовувати власний життєвий досвід. Це дає їм змогу залишатися врівноваженими й спокійно робити свою справу заради наступного покоління і його екологічно чистого майбутнього.

Автор: Карін Ламсфусс / Володимир Медяний
Редактор: Леся Юрченко