Ця сумна для української компанії подія сталася 9 липня, але відомо про неї стало лише зараз. «Нашу пропозицію було передано 9 липня 2010 року з рук в руки»,- цитує інформаційне агентство «Франс-прес» лист американської компанії U.S. Aerospace до Рахункової палати Конгресу США. U.S. Aerospace та «Антонов» разом намагалися взяти участь у тендері. Деталі нагадують майже детективну історію.

Як стверджує U.S. Aerospace, посланець компанії з пропозицією прибув на базу військово-повітряних сил США «більше ніж за півгодини до закінчення терміну прийняття заявок о 14.00 годині». Але, як стверджує U.S. Aerospace, «співробітники ВПС спочатку не пускали його на базу, а потім вказали неправильний шлях». В результаті заявку було подано із формальним запізненням на 5 хвилин, тобто о 14.05. Таким чином, U.S. Aerospace та «Антонов» участь у тендері більше не беруть.

У прес-службі концерну «Антонов» у Києві Deutsche Welle не підтвердили, але й не спростували повідомлення західних джерел. Генеральний конструктор Дмитро Ківа відмовився коментувати, пославшись на час, а його заступник і директор з маркетингу Олександр Ківа був у відрядженні.

Політичні мотиви?

Американський партнер українського концерну звинувачує армію США у використанні формального приводу для відмови у розгляді пропозиції. Причина – «політичні складнощі з нашим східноєвропейським постачальником», тобто концерном «Антонов».

Згідно з планом, основні компоненти літаків-заправників марки «Антонов» мали збиратися в Україні, а остаточний монтаж мав відбуватися на території Сполучених Штатів. Українці та їхні американські партнери робили ставку на значну нижчу ціну своїх літаків, ніж у конкурентів – американської корпорації Boeing, а також європейського аерокосмічного концерну EADS та його авіаційного підрозділу Airbus.

Тепер головна боротьба знову розгорнеться саме між цим двома гігантами світової авіації. Вони вже кілька років не можуть поділити між собою тендер на поставку 179 літаків-заправників для армії США. Ціна питання – десятки мільярдів доларів. Тендер по черзі вигравали то Boeing, то Airbus, його результати скасовували, й тепер він проводиться втретє.

Тим часом, на головній сторінці інтернет-сайту компанії U.S. Aerospace висить велика фотографія найбільшого в світі літака – українського Ан-225 «Мрія». Під знімком написано, що уряд США орендує його для транспортування військових вантажів. Очевидно, це дало привід сподіватися на розширення співпраці. Але мрія українців про вихід на найпривабливіший у світі ринок – американський – реальністю не стала.

Хороший літак – це ще не все

Німецькі експерти від самого початку скептично ставилися до шансів «Антонова» вибороти привабливий контракт.

"Лише розробити хороший літак недостатньо", - сказав Deutsche Welle відомий мюнхенський експерт з питань літакобудування, автор книг з історії повітряного транспорту Петер Плетчахер. Прагнучи закріпитися на західному ринку, українські авіабудівники інколи намагаються оснастити західною технікою свої літаки. Але цього замало.

«Не менш важливим є подальше обслуговування - вчасне постачання запчастин, організація сервісу для клієнтів, - наголошує Плетчахер. - Кожна авіакомпанія, кожний клієнт, який купує літак, розраховує на бездоганну технічну підтримку». На думку експерта, гарантування ж такої послуги досі залишається вкрай слабким місцем українських компаній.

Автор: Роман Гончаренко, Володимир Медяний

Редактор: Захар Бутирський