ЄС сподівається на вирішення конфлікту на Донбасі. Але переговори щодо жодного з основних пунктів мінських угод не принесли результатів. Більше того, зона безпеки на Донбасі ризикує перетворитись на зону нових боїв.
Реклама
У ніч на 19 січня український президент Петро Порошенко повідомив, що прийняв делегацію з Берліна та Парижа. Радник німецької канцлерки з питань безпеки Крістоф Гойзґен разом зі своїм французьким колегою Жаком Одібером прибули до Києва, аби переговори щодо мінських угод могли якомога швидше зрушити з мертвої точки. Вже невдовзі Київ повинен внести зміни до Конституції щодо "особливостей місцевого самоврядування" для "окремих районів Донецької і Луганської областей".
Незадовго до цього заступниця держсекретаря США з питань Європи та Євразії Вікторія Нуланд неподалік від російського Калінінграда провела зустріч із помічником президента Росії Владиславом Сурковим, яка стосувалася України. Усе заради однієї мети: підписані ще рік тому мінські домовленості мають нарешті бути втіленими. Однак від цієї мети учасники переговорів на сьогодні віддалені більше, ніж будь-коли. Насправді вибори в окремих регіонах Донбасу мали бути проведені ще до 31 грудня 2015 року. Київ мав відновити контроль над кордоном з Росією, а підконтрольні бойовикам регіони Донеччини та Луганщини - отримати особливий статус. Ніщо з цього не реалізоване. Зараз час знову підганяє: 2 лютого закінчується поточна сесія українського парламенту, протягом якої зміни до Конституції мають бути схвалені в останньому читанні.
Час для змін до Конституції спливає
Якщо цей часовий проміжок буде втрачено, доведеться починати всю процедуру спочатку. Проблема в тому, що президентові Порошенку, судячи з усього, досі бракує необхідних двох третин голосів у парламенті, щоб змінити Конституцію. Із потрібних 300 голосів, вважають київські оглядачі, щонайбільше 290 народних обранців мають намір підтримати пропозицію західних союзників.
Навіть багато хто із дружніх до Європи парламентарів відкидає надання особливого статусу окупованим районам Сходу України, бо вважають, що таким чином підтримувані Росією сепаратисти будуть винагороджені за війну, яка триває вже два роки. Украй погані передумови і для наступних перемовин тристоронньої контактної групи в Мінську між представниками України, Росії, ОБСЄ та за участі сепаратистів.
На початку лютого Мінську-2 виповниться рік. Однак спостерігачі ОБСЄ досі застерігають, що небезпека нового масштабного протистояння між проросійськими бойовиками та українськими збройними силами до сьогодні не усунута.
ОБСЄ застерігає від нових боїв
Якщо обидві сторони так близько розташовуюся одна проти одної уздовж лінії фронту, як це має місце на північ від Донецька, тоді немає "жодної безпечної зони, а навпаки - протилежність до того, про що було домовлено в Мінську", заявляє у розмові з DW заступник голови СММ ОБСЄ Александер Гуґ. "Те, що зараз, через рік після мінських домовленостей, війська деколи наближають одне до одного навіть ближче, ніж раніше, - незбагненно", - наголошує він.
Одна лише близькість розташування військ і надалі щодня спричиняє нові напруження і "сприяє тому, що не виникає ніякої зони безпеки, а натомість - зона нових загроз". Насправді домовленості про режим припинення вогню постійно порушуються. Обома сторонами, заявляють в ОБСЄ. Проросійськими сепаратистами, відповідають у Києві.
Лише на минулих вихідних українські війська були атаковані понад 50 разів, заявляють в українському МЗС. При цьому під приціл потрапили також спостерігачі ОБСЄ. На вихідних один із автомобілів місії був обстріляний, вочевидь, снайпером сепаратистів у Мар'їнці, що розташована в зоні розмежування на захід від Донецька.
Ситуація на Сході надзвичайно хитка навіть через рік після мінських домовленостей, заявляють в українському МЗС. При цьому найважливіші вимоги Києва не були виконані: перед можливими виборами має настати справжнє перемир'я, а російські солдати, на перебування яких на Донбасі вказує Київ, виведені з регіону. Наприкінці минулого року міжнародні посередники ще сподівалися на проведення виборів на Донбасі у квітні 2016 року. Однак це вже давно нереально, каже європейський дипломат, ознайомлений із ходом переговорів у Мінську. За його словами, одні лише спостерігачі за виборами від ОБСЄ "потребують 90 днів на підготовку".
Рани конфлікту на Донбасі
Попри офіційне припинення вогню, Донбас і далі перебуває у стані прихованої війни, паралізований економічно і політично. Репортаж фотографа Крістофера Бобина з лінії зіткнення.
Фото: DW/C. Bobyn
Приміщення з видом
Поблизу Маріуполя український військовий стежить за позиціями сепаратистів крізь пролом від артилерійського снаряду. Позиції підрозділу розташовані у колишній будівлі санаторію, який опинився на лінії зіткнення і був ущент зруйнований. Попри офіційний режим припинення вогню, обстріли трапляються щодня.
Фото: DW/C. Bobyn
Втрачений рай
Військовослужбовець патрулює територію зруйнованого дощенту села Широкиного - передмістя Маріуполя. Курортне село на узбережжі Азовського моря найбільших руйнувань зазнало у серпні. До війни у ньому щоліта відпочивали тисячі туристів. Нині тут - передові позиції українських військ. За 600 метрів узбережжям знаходяться позиції бойовиків.
Фото: DW/C. Bobyn
В окопах
Окопи неподалік від Маріуполя нагадують радше картини Першої світової війни. Безугавні обстріли та снайперський вогонь на цій ділянці фронту тримають військовослужбовців у постійній бойовій готовності, поки вони посилюють свої позиції для тривалого конфлікту. Земляні окопи та особливо підсилені деревом бліндажі - це не лише укріплення, а й помешкання для військовослужбовців на час війни.
Фото: DW/C. Bobyn
На фронті
Ця позиція на Донецькому фронті знаходиться лише за 500 метрів від позиції проросійських сепаратистів. Під час мобілізації до українського війська призвали тисячі громадян. Чисельність Збройних сил зросла з 130 тисяч до 280 тисяч осіб. Тепер мобілізовані з різних прошарків суспільства несуть службу на 200-кілометровому фронті, що простягнувся степами і впирається в узбережжя Азовського моря.
Фото: DW/C. Bobyn
З телебачення - в окопи
31-річна акторка Алла нині співпрацює з одним з волонтерських загонів. Волонтери допомагають мирному населенню, яке досі проживає у зоні конфлікту, а також забезпечують військових медикаментами й необхідними речами. Жінок мобілізація не торкнулася, тож вони на війні добровільно. "Мій друг був офіцером і сказав мені, що я маю послужити своїй країні під час війни. Я погодилася", - каже Алла.
Фото: DW/C. Bobyn
Перерва від війни
З протитанковим гранатометом РПГ біля ліжка Алла читає Facebook після дня на лінії фронту та душу з води у пляшках. Алла проживає поряд із 20 військовослужбовцями-чоловіками у приміщенні санаторію. Товариші спорудили для неї імпровізовану особисту кімнату, яку обгородили книжковими шафами та душовими фіранками. "Вони хороші хлопці, мої друзі. Я їм довіряю", - каже Алла.
Фото: DW/C. Bobyn
Міжнародна підтримка
Лікарі-волонтери з Канади проводять операції поранених військових у Київському військовому госпіталі. З Канади прибула група із 40 фахівців для проведення складних операцій, які не під силу їхнім українським колегам. Громадяни Канади та інших країн з чисельною українською діаспорою відіграли вирішальну роль у фінансовому й технічному забезпеченні, якого Україні бракувало в умовах війни.
Фото: DW/C. Bobyn
Шрами війни
28-річний киянин Андрій отримав поранення від вибуху міни на Донеччині. Його мають прооперувати хірурги з Канади, аби зменшити площу шрамів та видалити шрапнель з обличчя. Осколки настільки великі, що на щоках та лобі можуть триматися магнітики. До війни Андрій мав бізнес у сфері комунікаційних технологій. Перш ніж повернутися до роботи, він має відбути річний термін служби в армії.
Фото: DW/C. Bobyn
Домашній фронт
Катя у своїй київській квартирі, де вона живе із двома доньками, дворічною Дашею та дев'ятирічною Анною. Її чоловіка мобілізували - він служить біля Маріуполя. "Мені тут просто жахливо без нього, - каже Катя. - Мені не потрібен великий будинок чи багато грошей, а лише щоб тут був мій чоловік та ростив своїх доньок".
Фото: DW/C. Bobyn
Дім далеко від дому
Чоловік Каті - 29-річний Максим - сидить на своєму ліжку в дерев'яному бліндажі поблизу Маріуполя. Вже три останніх місяці це - його дім. До мобілізації він займався імпортом одягу з Німеччини, який реалізовував у трьох власних магазинах одягу. Нині вони простоюють зачинені, адже немає кому керувати бізнесом. Після служби в армії йому доведеться переобладнати магазини та поновити контракти.
Фото: DW/C. Bobyn
Примарний мир
Український військовослужбовець на КПП неподалік від Донецька. Попри режим припинення вогню, перемир'я щодня порушується обстрілами та снайперським вогнем. Така окопна позиційна війна на виснаження з вогнем без розбору змусила населення Донбасу залишити свої домівки або ж зробила його життя нестерпним. Стан псевдовійни паралізував регіон економічно та політично.