Газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ пише:

Дострокову передачу суверенітету іракцям можна розцінити як в позитивному, так і в негативному сенсі: як реалізацію палкого бажання багатьох іракців якомога швидше позбавитися окупаційної влади, але і як відступ перед ”опором”, а отже й перед терористами, які мали намір збільшити кровопролиття до 30 червня, раніше запланованої офіційної дати передачі влади. Але й тепер терористи не складуть зброю, оскільки вони ненавидять суверенний іракський уряд на чолі з Аядом Аллаві. Цей кабінет міністрів вони вважають породженням американців, що, до речі, так і є. Лише після вільних загальних виборів, запланованих на січень наступного року, можна буде сказати, який уряд хочуть мати самі іракці, - пише газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ.

Газета БАДІШЕ ЦАЙТУНГ вважає:

”Передача влади – це занадто гучно сказано про те, що відбувається в Іраку. США намагаються по-іншому представити свій окупаційний режим. Така оцінка вже більше відповідає реальності. Однак не можна казати, що передача обмежених повноважень від голови американської цивільної адміністрації Бремера в руки іракського тимчасового уряду є обманом. Проголошення формального – дуже неповного – суверенітету означає крок в напрямку повної незалежності Іраку. Хоча важко сказати, чи колись стане ця країна справді стабільною, більш-менш демократичною та вільною від американського опікунства, - наголошує БАДІШЕ ЦАЙТУНГ.

Газета ШТУТТҐАРТЕР ЦАЙТУНГ налаштована більш оптимістично:

Критики можуть скільки завгодно говорити про те, що передача влади в Іраку є звичайним окозамилюванням. Фактом залишається те, що немає іншої реальної альтернативи, ніж передача влади. Американська цивільна адміністрація розумно підготувала цей крок і рішуче його реалізувала. Крім того, виникає враження, що підтримавши нового впливового багдадського політика Аяда Аллаві Вашингтон зробив правильний вибір. Що ж до подальшої окупації, то тут противники іракської війни повинні погодитися з тим, що без підтримки з боку іноземних військ в Іраку пануватиме ще більший хаос, - читаємо в газеті ШТУТТҐАРТЕР НАХРІХТЕН.

Тему продовжує газета ВЕЛЬТ:

Той, хто тепер висаджує в повітря вибухівку, робить це абсолютно офіційно проти іракського народу. Аяд Аллаві, новий прем”єр-міністр Іраку, вже говорив про необхідність запровадити в країні надзвичайний стан. Оскільки його уряд користується широкою підтримкою серед власного населення, а міжнародна спільнота в образі НАТО пообіцяла хоча й обмежену, але все ж таки допомогу, Ірак тепер отримав справжній шанс на краще майбутнє. Але справді суверенною може бути лише та держава, яка в стані якомога швидше знову скасувати надзвичайний стан. Для цього перехідний уряд повинен наздолужити те, що з самого початку прогавили коаліційні сили: йдеться про залучення до співпраці сунітських релігійних лідерів, прогресивних представників правлячої за часів Хусейна партії Баас і тих повстанців, які теж критично дивляться на теракти минулих днів, - коментує газета ВЕЛЬТ.

Газета ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ звертається до завдань, які мали б виконати США та Великобританія:

Оскільки ці країни розпочали війну проти Іраку, то передусім Вашингтон та Лондон повинні нести відповідальність за встановлення миру в регіоні. Свої війська, які ще певний час залишатимуться в країні заради гарантування безпеки, США й Великобританія повинні використувовувати тільки в миротворчих цілях, і жодна військова операція не повинна реалізовуватися без згоди з боку Багдада. Якщо Сполучені Штати серйозно ставляться до незалежності Іраку, тоді вони повинні відмовитися від планів відрядити на роботу до посольства в Багдаді 3000 дипломатів та співробітників спецслужб. Адже така структура сильно нагадуватиме тіньовий уряд, - вважає ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ.

Газета МЕРКІШЕ ОДЕРЦАЙТУНГ звертається до ролі НАТО в Іраку:

Вашингтон хотів би активніше задіяти НАТО в Іраку. Водночас Буш ніколи серйозно не замислювався над тим, щоб передати командування в Іраку Північноатлантичному альянсу. У найліпшому випадку під контроль НАТО може бути віддано польский сектор. Це роздратувало не тільки Францію та Німеччину. Такі країни як Канада, Іспанія та Греція також вбачають в цьому підтвердження думки, що США дедалі більше дивляться на НАТО, як на якийсь додаток.

Огляд преси підготував Володимир Медяний