Після тридцяти років перебування на троні нідерландська королева Беатрикс оголосила в січні, незадовго до свого 75-річчя, про відмову від корони. Своє рішення вона повідомила у телезверненні. "Я не відрікаюся від трону через те, що мені важко виконувати свої обов'язки. Я роблю це тому, що відповідальність за нашу країну має перебувати в руках нового покоління", - сказала королева. Вона додала, що з великою довірою 30 квітня передасть правління своєму синові, принцу Оранському.

Для багатьох жителів Нідерландів та шанувальників монархії у всій Європі ця заява не стала несподіванкою. Зрештою і мати, і бабуся королеви Беатрикс теж зреклися престолу, щоб звільнити місце наступному поколінню. В інших королівських родинах Європи нині на троні перебувають монархи, які вже давно досягли пенсійного віку. Тож, чи варто чекати хвилі передачі корон?

Короновані пенсіонери

Бадьорій британській королеві Єлизаветі ІІ, приміром, вже 87 років. Її синові Чарльзу - 64 роки. Королеві Данії Маргрете ІІ, котра полюбляє тютюновий дим, вже 73, а крон-принцу Фредерику - 44 роки. У Норвегії королю Гаральду вже виповнилося 76 років, його наступникові Гокону - 40. У Швеції на троні продовжує утримуватися, попри афери, у порівнянні з іншими монархами "юний" 68-річний Карл XVI Густав. Його 35-річна донька Вікторія, яка користується великою народною любов'ю, стала б королевою-улюбленицею багатьох.

У Бельгії королем залишається майже 80-річний Альберт II. Його син Філіпп, якому нині 53 роки, вже перебрав на себе численні завдання свого батька. Іспанська ж монархія нині перебуває у кризі, через можливу причетність до корупційного скандалу короля Хуана Карлоса. Йому нині 75 років, він уже скидається на власну тінь. Крон-принц Філіпе, якому тільки 45 років, міг би замінити на троні свого батька, але "король ніколи не зречеться престолу". Принаймні так говорить його дружина - королева Софія.

Історик і експерт у королівських справах Моніка Вінфорт з університету в Брауншвейгу не вважає, що в якійсь із монархій народ хотів би позбавити трону свого короля. "У мене немає відчуття, що публіка в цих країнах охочіше бачила б юних монархів", - додає вона.

Все можуть королі...

Разом з тим подальших зречень від престолу за прикладом Нідерландів виключати не можна. З юридичної точки зору, кожен король може відмовитися від корони. Те, що може Папа Римський, може також і монарх, вважає історик Рольф-Ульрих Кунце. Проте хоча це й можливо, але малоймовірно, сказав професор в інтерв'ю DW. Водночас, за його словами, дуже складно давати оцінки, оскільки завжди є залежність від дуже особистих обставин, від родинної ситуації в королівських домах, що лише опосередковано стосується, нариклад, конституційних питань. Нідерланди, як зауважує зауважує Кунце, це модель, що відрізняється від британського королівського дому. Тоді коли в Нідерландах короля розглядають радше як главу держави в політичній ролі, британська королева виступає радше символічною фігурою для національної ідентичності.

У парламентських монархій у сімох європейських країнах, на думку Моніки Вінфорт, міцні позиції. "Я вважаю, що більшості громадян країн з монархічною формою правління подобаються їхні монархії. У Нідерландах радісно сприймають передачу трону - як велике народне свято". За її словами, в жодній країні немає серйозних намірів скасувати цю форму правління. Навіть відмови від трону та передача корони не призводять до криз, не беручи до уваги маленькі протести налаштованих на республіканську форму правління громадян, відзначає Моніка Вінфорт. "Ці групи завжди шукають можливість взяти собі слово. Але, власне, в них немає жодних перспектив справді досягти зміни монархічної форми правління".

Німецька королівська кров

Королівська влада утримується всюди в Європі, де не було революційних переворотів, як, наприклад, у Франції, Італії чи Німеччині. Оскільки майже всі королівські родини мають родинні зв'язки між собою і насамперед з німецькою аристократією, у такому випадку завжди є можливість "перебратися" до родичів.

Нідерландський королівський дім, власне, є німецькою родиною. "Тіснішого зв'язку бути не може", - зауважує експерт Рольф-Ульрих Кунце. "Ми чуємо це щоразу, коли виконується національний гімн Нідерландів. "Пісня Вільгельма", де йдеться про "Вільгельма німецької крові". Батько-засновник династії Вільгельм Оранський-Нассау походив з Ділленбурга - теперішньої федеральної землі Гессен.

Гессенські аристократи успадкували малесеньке французьке князівство Оранж, відоме також як Оранія, зробивши таким чином шляхетну кар'єру. "Вже на початку нового часу зв'язок з Німеччиною був дуже тісним. І він завжди залишався завдяки укладанню шлюбів. "Чоловіки трьох останніх нідерланських королев всі були німцями". Утім, ця традиція перервалася на новому королі - Віллемі Александеру. Його дружина, Максима - походить з простої аргентинської родини.