У середу, 25 жовтня, президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр (Frank-Walter Steinmeier) вирушив із візитом до Москви. Таким чином він відновлює традицію, перервану його попередником на посаді глави держави.

Штаймаєр, як і низка попередніх президентів Німеччини, плекає дружні почуття до Росії. Більш того, люди, які його добре знають, кажуть, що він належить до тієї категорії німців, які ставляться до Росії та росіян часом ірраціонально трепетно, щиро їм симпатизує. На посаді міністра закордонних справ він не випадково з року в рік намагався їздити до Єкатеринбурга, де він виступав із лекціями в Уральському університеті та отримував щире задоволення від спілкування зі студентами.

Неприхована критика Путіна

При цьому Штайнмаєр критично ставиться до російського президента Володимира Путіна та не приховує свого розчарування у главі МЗС Росії Сергієві Лаврові, з яким він провів багато годин на перемовинах у "нормандському форматі" на рівні міністрів закордонних справ, намагаючись знайти політичне рішення конфлікту на Сході України.

У контексті цього конфлікту варто розглядати і його нинішній візит до Москви. В адміністрації німецького президента навмисне наголошують, що візит - не офіційний, а робочий. І його програму складено так, щоб Кремль не зміг подати приїзд Штайнмаєра так, ніби й не було анексії Криму та російського втручання на Донбасі.

Свого різко критичного ставлення до дій Росії в Криму та на Сході України президент Німеччини не змінив. І не випадково ще перед візитом до Москви Штаймаєр з'їздив у країни Балтії, де в черговий раз засудив російську анексію українського Криму, яка суперечить міжнародному праву, та пообіцяв Естонії, Латвії та Литві підтримку Берліна у питаннях забезпечення національної безпеки та співпраці з НАТО.

"Я не маю ілюзій щодо стану наших відносин, - сказав Штайнмаєр в інтерв'ю газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung, маючи на увазі відносини Німеччини з Росією. – Але відсутність діалогу, з моєї точки зору, не альтернатива".

Конфлікт на Донбасі - в центрі дискусії

Як ніхто інший у Німеччині, Штайнмаєр розуміє всю складність пошуку виходу з мінського процесу політичного врегулювання конфлікту на Сході України, який зайшов у глухий кут. Він, без сумніву, вловив деякі нові ноти, що почали лунати останнім часом із вуст російського президента. Прикладом може слугувати нещодавній виступ Путіна перед учасниками Валдайського клубу - менш жорсткий, ніж зазвичай.

На зустрічі з російським президентом - це останній пункт програми - Штаймаєр, радше за все, не буде виступати за відновлення "стратегічного партнерства" чи "партнерства заради модернізації", а спробує з'ясувати, чи готовий Кремль вести конструктивний діалог із Заходом і, наприклад, погодитися розмістити на всій території Донбасу "блакитні шоломи" - миротворців ООН.

Відверта неприязнь

Попередник Штайнмаєра Йоахім Ґаук (Joachim Gauck) був винятком серед президентів ФРН. Він відчував стійку неприязнь до господаря Кремля – у минулому співробітника КДБ СРСР, адже сам був східнонімецьким правозахисником за часів комуністичної НДР. Зустрічалися вони лише раз - у 2012 році.

Німецькі телеглядачі тоді змогли самі побачити, в якій саме атмосфері проходила зустріч президентів Німеччини та Росії. На сходах свого палацу Bellevue в Берліні Ґаук лише на мить натягнуто посміхнувся, руку Путіну не подав і, відвернувшись від телекамер і фоторепортерів, швидко відвів гостя всередину.

Під час бесіди, за офіційною термінологією прес-служби президента ФРН, відбувся "дуже відвертий" обмін думками на тему правової держави. У перекладі з дипломатичної на нормальну мову це означає, що два президента серйозно посперечалися, причому кожен залишився при своїй думці. Пізніше протокольні служби двох країн робили мляві спроби все ж організувати приїзд Ґаука до Москви. Такий візит, зокрема, передбачали присвятити відкриттю Року Німеччини в Росії. Утім, згодом ці плани скасували. У Берліні казали про нестиковку в робочих графіках двох президентів. Ходили також чутки, про Путін не горів бажанням зустрічати господаря палацу Bellevue в Кремлі з огляду на прохолодний прийом у Берліні.

"Епохальні зміни"…

Іншим було ставлення попередників Ґаука до російських лідерів та візитів до Росії. Роман Герцоґ (Roman Herzog) - президент ФРН з 1994 по 1998 рік - став першим главою німецької держави, який виступив перед депутатами Держдуми під час свого візиту до Москви в 1997 році.

Він казав про "епохальні зміни" у відносинах між німецьким та російським народами, про шанс зробити невідворотньою демократію і правову державність у всій Європі, цитував байки Крилова, а закінчив свою промову російською: "Будуймо спільне майбутнє".

У теплій атмосфері проходили візити в Росію Йоганнеса Рау (Johannes Rau) і Крістіана Вульффа (Christian Wulff). Обидва брали із собою дружин, обидва перебували в Росії по декілька днів. Перший - чотири дні, другий - цілих п'ять.

Йоганнес Рау став першим німецьким президентом, який на околиці Новгорода відвідав відновлений цвинтар, де поховані близько чотирьох тисяч німецьких та іспанських солдатів, які загинули в цих місцях під час Другої світової війни. А до цього, виступаючи перед студентами дипломатичної академії МЗС Росії, Рау заявив, що країни ЄС зацікавлені не лише в західній орієнтації Росії, але і в її усеосяжній співпраці з Європою.

… і колишнє "стратегічне партнерство"

Дуже сподобалося в Росії в жовтні 2010 року подружжю Вульффів. Із тодішнім президентом Росії Дмитром Медведєвим Вульфф розмовляв п'ять годин, а потім ще кілька - з тимчасово обійнявшим посаду прем'єра Путіним у Ново-Огарьово.

Президент Німеччини був у захваті від російської гостинності, з'їздив до Санкт-Петербурга, Твері та Ульяновська, багато говорив про цінність "партнерства заради модернізації" та висловився за скасування віз для громадян Росії, охочих відвідати ЄС.