У порту Пірея волонтер Сотіріс Алексопулос кричить англійською: "Скарамангас - все, кінець!" Він не знає, як він може по-іншому пояснити сирійському біженцю, котрий знову і знову повторює пару фраз англійською, які він опанував, що він хоче зі своєю сім'єю в табір прийому біженців Скарамангас. Координатор волонтерів, які задіяні на території гавані Пірея, намагався пояснити біженцю, що цей табір переповнений та на даний момент не приймає нікого.

Натомість він має їхати в Ойнофиту, табір прийому біженців у майже 60 кілометрах на північ від Афін. Алексопулос показує кольорові фотографії торговельних кварталів у містечку, а також табору, де стоять надійні намети.

Важка робота з переконування

Все більше людей збираються перед контейнером, який діє як координаційний центр місцевих гуманітарних ініціатив. Люди дискутують та засипають питаннями Маріо, який тільки-но підійшов. Молодого сирійця, насправді, звуть Мурхаф, він живе у Греції уже понад 15 років. Якось грецькі друзі назвали його Маріо. Так це і закріпилося.

З початку року він щодня, зранку до вечора, перекладає на території порту з грецької, арабської та англійської мов. За це Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) платить йому гроші. Вже десь протягом трьох тижнів його основне завдання - переконувати біженців їхати в офіційні табори. Вже майже дві тисячі людей полишили Пірей, проте ще до 3,5 тисяч осіб залишаються там.

Скоро почнеться туристичний сезон

Маріо довго і наполегливо переконує одного молодого чоловіка. Врешті він вручає йому кольорові фото та інформацію щодо табору в Ойнофиті. "Цей чоловік є важливим", - зауважує Маріо і пояснює, що той належить до великої курдської родини зі 127 осіб, яка прибула із Сирії. Її члени тепер будуть обговорювати ситуацію.

Грецька влада хоче розмістити біженців у Ойнофиті не лише через те, що житлові умови в офіційних таборах є кращими. Оскільки незабаром почнеться туристичний сезон, то пасажиропотік і кількість рейсів у гавані стрімко зростатимуть. Якщо ж біженці до того часу залишатимуться на території порту, то це сприятиме хаосу - в цьому переконані і уряд, і місцева влада.

Кращий доступ до інституцій

Уявлення про це можна отримати вже зараз. Протягом кількох днів два в'їзди на територію порту лишаються перекритими. Легковики та вантажівки, яким треба дістатися до кораблів, змушені їхати до в'їзду, що розташований суттєво далі. Тож невдоволення та роздратування водіїв можна легко помітити. Їхні погляди на біженців, які стоять перед в'їздом №3, є більш ніж красномовними. Самі ж шукачі притулку активно жестикулюють та гаряче дискутують. Вони хочуть залишатися неподалік Афін, щоб мати кращий доступ до інституцій, які уповноважені в питаннях притулку. Крім того, біженці бояться, що їх розмістять у закритому таборі. Начальник порту, представники поліції та волонтери намагаються їх переконати, що доступ до інституцій з Ойнофити не є складнішим, і біженці там матимуть свободу пересування.

Взірцевий табір Скарамангас

Якби ж їм запропонували поїхати в табір Скарамангас, то, щонайменше, частина з них зголосилися б охоче. Адже не пройшло і двох тижнів з моменту його відкриття, як табір здобув хорошу славу серед біженців, хоча він і розташовується на віддаленій території верфі Скарамангас на березі Елефсінської затоки.

Позитивним іміджем табір завдячує тому факту, що тут розміщують майже виключно родини. Крім того, біженці тут живуть не у наметах, а в кондиціонованих контейнерних будиночках з душовими та туалетними кімнатами. Підлога викладена ламінатом, у кожній з двох кімнат стоїть по два двоспальних ліжка. Кожен такий будиночок коштує близько 27 тисяч євро. Встановлено їх уже близько 180, має бути 750 - загалом на шість тисяч біженців. Кошти на це спрямували з оборонного бюджету. Солдати сухопутних військ та морської піхоти копають канави для каналізації та ліній електропередачі, встановлюють паркани, звозять щебінь. Військові лікарі чергують на місці сім днів на тиждень.

Втім, автобус, який зараз очікує в порту Пірея, поїде не в Скарамангас, а в Ойнофиту. За три години він відходить. Порожнім.