Співробітникам газети Cumhuriyet,котрі, починаючи з понеділка, 24 липня, відповідатимуть перед судом, загрожує від 7 до 43 років позбавлення волі. За що? Це відомо лише приблизно. Звинувачення, які висунули підозрюваним у квітні, за даними державного інформаційного агентства Anadolu, зводяться до підтримки "терористичних організацій". Називаються дві: рух проповідника Фетхуллаха Гюлена і заборонена Робітнича партія Курдистану (РПК). Конкретні пункти звинувачення, зокрема, як саме мала виглядати ця підтримка, Anadolu не наводить. Чим Генпрокуратура обґрунтовує свої закиди, можна здогадатися зі справи Ахмета Сіка. Журналіста-розслідувача було взято під варту наприкінці грудня 2016 року. Генпрокуратура спирається на повідомлення, які Сік поширював у соцмережі Twitter. Журналіст своїми "твітами" намагався, як повідомляє Anadolu, "зашкодити репутації Туреччини, її правовим інституціям, військовим і безпековим структурам".

При цьому Ахмет Сік переважно лише ставив запитання та вказував на суперечності в урядовій пропаганді. У деяких дописах у Twitter ішлося про загиблого російського посла у Туреччині Андрія Карлова. Дипломата застрелив 19 грудня 2016 року колишній поліцейський, котрий сповідував ідеологію джихадистів. Згідно з точкою зору турецького уряду, він був прибічником руху Гюлена. У мережі Twitter Сік поставив запитання, як могло так статися що нападник був поліцейським. Сік порушував і питання арешту актора, режисера та політика Сіррі Сюрейя Ендера. Він був депутатом турецького парламенту від опозиційної прокурдської Демократичної партії народів. Разом з колишнім заступником прем'єр-міністра Туреччини Ялчином Акдоганом він оприлюднив заяву щодо можливого вирішення курдського конфлікту. Після цього депутатів арештували за звинуваченням у підтримці терористичної організації. Висновок Сіка: "Якщо вчинок Сюрейя кваліфікують як злочин, чи не має тоді бути кілька підозрюваних, починаючи з тих, хто сидить у президентському палаці?".

Сік уже відсидів рік за ґратами - це було 2011 і 2012 року. Його тодішня провина - він критикував  вплив руху Гюлена на державний апарат - точнісінько так само, як це робить сьогодні Ердоган. Але тоді Гюлен і Ердоган ще були друзями.

За ґрати за журналістику

Серед обвинувачених у теперішньому процесі є й шеф-редактор газети Cumhuriyet Мурат Сабунчу, а також його попередник Джан Дюндар, котрий отримав притулок у Німеччині. Аргументи звинувачення: лінія Cumhuriyet "радикально змінилася" після того, як Дюндар став шеф-редактором видання. Відтоді газета, як закидають, підтримує цілі "терористичних організацій".

Джан Дюндар уже був засуджений під час попереднього процесу до п'яти років і десяти місяців ув'язнення. Вирок ще не набрав законної сили. Дюндар і головний кореспондент газети Ердем Гюль були звинувачені у розголошенні державної таємниці. Cumhuriyet у травні 2015 року опублікувала фотографії, на яких було видно обшуки низки вантажівок, що перебували на шляху з Туреччини до Сирії. У машинах під гуманітарними вантажами були приховані військові засоби, котрі, ймовірно, могли призначатися для сирійської опозиції. Уряд доти заперечував, що конвой перевозить зброю. Натомість фотографії стали доказом протилежного. "Це зброя, про яку Ердоган стверджує, що її не існує",  - такий підпис зробила Cumhuriyet під цими світлинами.

Вогонь критики

Процес проти Дюндара і Гюля перебуває під вогнем міжнародної критики. "Навіть найбільшому циніку має бути складно у цьому процесі не стати на бік Дюндара", - констатує оглядач DW Даніель Гайнріх (Daniel Heinrich). Адже Джан Дюндар і Ердем Гюль зробили те, що були зобов'язані зробити як критичні журналісти. Вони пролили світло на сумнівну роль турецького уряду у конфлікті в Сирії".

Процес проти Дюндара та Гюля ще до свого початку викликав сильну критику. "Газета Cumhuriyet символізує сміливу роботу деяких з тих незалежних ЗМІ у Туреччині, що ще залишилися. Засудження стало би руйнівним сигналом і ганьбою для турецької юстиції", - каже Крістіан Мір (Kristian Mir), керівник німецького відділення організації "Репортери без кордонів".  В останньому рейтингу свободи преси, який організація складає щороку, Туреччина нині посідає 151 місце зі 180.

У вересні 2016 року Cumhuriyet була відзначена альтернативною Нобелівською премією. Фонд Right Livelihood Award Stiftung повідомив, що газета одержала винагороду "за свою безстрашну розслідувальну журналістику та її безумовну відданість свободі висловлення думки замість пригноблення, цензури, в'язниці та погроз убивства". Розвиток подій у Туреччині фонд вважає свідченням того, що режим не зволікає з придушенням критичних голосів.