Меморіальний центр Голокосту в Києві планується спорудити вже через п'ять років. Про це йшлося на прес-конференції наглядової ради проекту, яка відбулась в українській столиці.
У Бабиному Яру, фото 1997-го рокуФото: picture alliance/akg-images
Реклама
У Бабиному Яру, де 29-30 вересня 1941 року фашисти за одну ніч розстріляли близько 30 тисяч київських євреїв, до 2021 року буде створено музей-меморіал Голокосту. Про це під час прес-конференції, яка відбулася у неділю, 19 березня, в Києві, повідомили члени наглядової ради проекту "Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр". За словами голови Єврейського агентства для Ізраїлю, радянського дисидента Натана Щаранського, який очолює наглядову раду проекту, на території Радянського Союзу жертвами Голокосту стали 2,5 мільйона євреїв, з них 1,5 мільйона загинули на території України. Проте досі в жодній з країн пострадянського простору жодного меморіалу, присвяченого трагедії Голокосту, збудовано не було.
Ідея створити такий меморіал у Бабиному Яру, який відомий у світі як символ масових знищень євреїв у часи Другої світової війни, виношувалася не одне десятиліття. Проте в часи СРСР вона незмінно наштовхувалася на стіну мовчазного опору радянської влади, а в незалежній Україні ця ідея хоча й періодично виникала, проте в життя її втілити не вдавалося. Тепер, за підтримки політичного керівництва України, столичної мерії, меценатів-олігархів, відомих європейських політиків: колишнього президента Польщі Александра Квасьнєвського, екс-міністра закордонних справ ФРН Йошки Фішера, колишнього американського сенатора Джозефа Лібермана з’явилася перспектива втілити в життя масштабний проект зі створення меморіального центру Голокосту "Бабин Яр". Принаймні під час прес-конференції мер Києва Віталій Кличко запевнив, що "однозначно цей проект буде доведено до кінця".
Меморіал і освітня експозиція
Суму бюджету, яку планується виділити на створення меморіалу в Бабиному Яру, під час прес-конференції члени наглядової ради не озвучили. Поки що не розроблена і його концепція, а архітектурне бачення меморіалу буде винесене на конкурс. На першій зустрічі членів наглядової ради проекту її учасники визначалися з місцем, де розташується майбутній меморіал. Адже воно має відповідати не лише архітектурним правилам та юридичним нормам містобудування, але також релігійним вимогам. Як пояснив Щаранський, галаха - традиційне іудейське право забороняє будувати будь-що на території цвинтаря, а в Бабиному Яру, як відомо, є кілька різних кладовищ і поховань. Поки що точне місце для меморіалу не обране, але, як сказав головний равин Києва і України Яків дов Блайх, у наглядовій раді сподіваються, що це все-таки буде у Бабиному Яру.
У вересня 1941 року фашисти за одну ніч розстріляли в Бабиному Яру близько 30 тисяч київських євреїв. У Радянському Союзі не було традиції вшанування пам'яті жертв ГолокостуФото: DW/Y. Berenjkoub
За зразок для київського центру Голокосту будуть взяті меморіал Яд ва-Шем в Єрусалимі та музей Голокосту в Вашингтоні. Для створення експозиції будуть залучені найліпші сучасні технології, щоб київський Центр був не лише меморіалом в пам'ять десятків тисяч розстріляних в часи Другої світової війни євреїв, а й виконував виховну та освітню функцію. Оскільки, як наголосив колишній президент Польщі Александр Квасьнєвський, цей проект варто створити заради того, щоб злочини Голокосту більше ніколи не повторилися. Член наглядової ради Віктор Пінчук вважає, що майбутній меморіал в Бабиному Яру займе особливе місце на карті туристичних пам’яток Києва і передбачає, що "за найскромнішими прогнозами", його відвідуватимуть кілька сотень тисяч чоловік на рік.
Як скаже громада
Усі етапи створення меморіалу члени установчої ради планують виносити на широке громадське обговорення і залучити до цієї дискусії українських і міжнародних експертів, вчених, представників неурядових організацій. "Лише після громадської підтримки ми будемо ухвалювали остаточні рішення щодо місця, де розташується меморіал, і щодо його змістового наповнення", - запевнив журналістів Щаранський. Він також припустив, що на шляху до створення меморіалу "трапляться фактори, котрі працюватимуть проти". "Чи буде це легко? Певно, що ні", - визнав голова установчої ради, проте висловив впевненість, що проект вдасться завершити за п’ять років.
Відповідаючи на запитання журналістів про антисемітизм в Україні, Натан Щаранський зауважив: "Антисемітизм як явище тут існує, як і скрізь, але державного антисемітизму і, головне, так званого нового антисемітизму в Україні немає", - наголосив голова Єврейського агентства для Ізраїлю.
Незабуті жертви Голокосту: фоторепортаж з Бабиного Яру
У Києві на території Бабиного Яру проходить виставка робіт німецько-італійського фотографа Луїджі Тоскано "Проти забуття", приурочена до 75-х роковин трагедії. На ній представлені портрети людей, які пережили Голокост.
Фото: DW/A. Magazowa
Незабуті жертви Голокосту
У ці дні в Україні згадують жертв трагедії, яка сталася 75 років тому в Києві на території Бабиного Яру. 29-30 вересня 1941 нацисти розстріляли тут 33 771 єврея. Однак точне число убитих в Бабиному Яру досі невідомо, оскільки під час масових розстрілів не враховувалися діти віком до трьох років. На цьому фото - один з портретів, представлених на виставці.
Фото: DW/A. Magazowa
Дедалі менше свідків
Загалом, відповідно до джерел, в урочищі Бабин Яр було розстріляно від 100 до 200 тисяч осіб: радянських військовополонених, підпільників, душевнохворих, євреїв, ромів, караїмів, дітей. Десятки років радянська пропаганда замовчувала масштаби трагедії Бабиного Яру. Врятуватися від смерті в Бабиному Яру зуміли 29 осіб. Але з кожним днем число свідків тієї трагедії стрімко зменшується.
Фото: DW/A. Magazowa
Проти забуття
Фотовиставка Луїджі Тоскано називається "Проти забуття". У Києві представлено 50 з 200 портретів людей, яким вдалося пережити Голокост. Тоскано зустрічався зі своїми героями передусім у Німеччині, Україні, в Ізраїлі, РФ, США. На цьому фото - момент установки експонатів на одній з алей Бабиного Яру.
Фото: DW/A. Magazowa
DW/A. Magazowa
Життя і долі
Широкоформатні (1,8 х 3 метри) фото розміщені уздовж двох головних алей державного історико-культурного заповідника "Бабин Яр". В одній частині представлені портрети українських жертв Голокосту - євреїв і так званих "остарбайтерів". По інший бік - жертви Голокосту з інших країн.
Фото: DW/A. Magazowa
Луїджі Тоскано і його виставка
Німецько-італійський фотограф Луїджі Тоскано виріс в родині заробітчан. В юності йому довелося працювати покрівельником, охоронцем, мити вікна. Луїджі каже, що складні ситуації надихнули його стати фотографом. Самостійно засвоївши мистецтво фотографії, він почав розповідати про людські долі за допомогою фото. "Проти забуття" - один з його наймасштабніших проектів.
Фото: DW/A. Magazowa
Трагедія Бабиного Яру
Восени 2015 року фотовиставка була вперше презентована в будівлі Старої пожежної вежі в Маннгаймі. Портрети були виставлені у вікнах будівлі. Після Бабиного Яру в Києві виставка відправиться до Дніпра та Львова. "Тут, в епіцентрі трагедії 20-го століття, виставка Луїджі Тоскано тримає живою пам'яттю про минуле, яке нам не дозволено забути", - зазначив глава МЗС ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр.
Масові розстріли 29-30 вересня 1941 року в Бабиному Яру - жахлива трагедія. Тільки за офіційними даними, за дві ночі було знищено понад 30 тисяч євреїв, серед яких було багато дітей. "Емоційно мені було дуже складно працювати над цією виставкою, - розповідає фотограф Тоскано. - За кожною фотографією - ціле людське життя. Ніхто не повинен бути забутий".
Фото: DW/A. Magazowa
Щоб жити
Здзіслав Звінярскі народився у Варшаві в 1926 році. Після варшавського повстання в 1944 році його заарештували і відправили до концтабору Дахау. Він пережив марш смерті. Потім Звінярскі був в концтаборах Маннгайм-Зандхофен, Кохендорф і Нацвейлере-Штрутгоф. В останньому він перебував до закриття табору в березні 1945 року. Це фото було зроблено незадовго до його смерті у вересні 2014 року.
Фото: DW/A. Magazowa
Живі свідки
Василь Михайлівський - один з київських героїв фотовиставки Луїджі Тоскано. Наприкінці вересня 1941 року Михайлівського від розстрілу в Бабиному Яру врятувала його няня, показавши свій паспорт, де було вканзано, що вона - українка. Це вже третє ім'я чоловіка. До окупації його звали Цезарем Кацем, няня назвала його Василем і дала своє прізвище - Фомін. Михайлівським він став в прийомній родині.
Фото: DW/A. Magazowa
Культура пам'яті
"Особливо мені запам'яталися слова однієї з героїнь, - згадує Тоскано. - Це була Сюзан Черняк. Вона сказала, що, якщо люди забувають своє минуле, то вони заслуговують його повторення". Сюзан Черняк народилася у Відні в 1922 році. У 20 років її разом з матір'ю відправили в Терезієнштадт. У 1943 вони виявилися в Освенцімі. Через два роки - концтабір Равенсбрюк. Сюзан пережила і марш смерті.
Фото: DW/A. Magazowa
Кожен четвертий
Створення єдиного меморіального комплексу трагедії Бабиного Яру для України досі залишається проблемою. Це ж стосується і створення єдиного освітнього циклу, який був би присвячений Голокосту на території України. Історик Борис Забарко стверджує, що кожен четвертий український єврей став жертвою Голокосту.
Фото: DW/A. Magazowa
Не можна вбити пам'ять
Активно над створенням меморіального комплексу почали працювати лише в останні роки. На сьогоднішній день на території державного культурно-історичного заповідника "Бабин Яр" проведено реставраційні роботи, встановлено освітлення, лавки, облагороджені зелені зони. З'явилися і пам'ятники жертвам розстрілів у Бабиному Яру.
Фото: DW/A. Magazowa
Кибитка ромів
Першим жертвам трагедії в Бабиному Яру, ромам, окремий пам'ятник був встановлений лише у вересні 2016 року. У вересні 1941 року в урочищі розстріляли 5 циганських таборів.
