На перший погляд цей уряд - досить строката суміш. Тут є і люди з досвідом роботи в уряді, і без нього, є ліві і праві, експерти і активісти, старі і молоді. Президент виконав свою обіцянку і поламав усталені принципи формування Кабінету міністрів. Цей уряд - щось принципово нове, він дуже гетерогенний і позапартійний. Однак чи вдасться йому перетворити цей строкатий уряд на ефективну команду? Попереду у французького політикуму цікавий експеримент.

Республіканці

Одну з найважливіших посад Макрон довірив досвідченому республіканцю. Новим міністром економіки і фінансів буде Брюно Ле Мер. Одним з його завдань будуть, зокрема, переговори про реформування Єврозони. Ле Мер свого часу був міністром за часів президентства Саркозі, він навіть сам вже був кандидатом у президенти і чудово знає владний апарат. Його призначення є сигналом того, що Макрон у питаннях фінансів робить ставку на обережність. Ще один республіканець відповідатиме за нагляд у питаннях бюджету і соціального страхування, а також за реформу державного апарату.

Від представників правого крила Республіканців одразу почала лунати критика, мовляв, двох посад замало, аби інтегрувати цю політичну силу у владу. Консерватори вбачають у цьому уряді лише перехідне рішення до виборів у червні, на яких Республіканці сподіваються на перемогу і, відповідно, домінуючу роль в уряді. Однак опитування поки не підтверджують сподівань на однозначну перемогу Республіканців. І взагалі нарікання консервативного табору на слабкі позиції в уряді дивні: зрештою, саме представник цієї політичної сили став прем’єром. Едуард Філіпп належить до поміркованого крила Республіканців і вважається людиною Алена Жюппе.

Соціалісти

Лише один міністр, який за президента Франсуа Олланда перебував на посаді міністра оборони, потрапив у новий уряд -  Жан-Ів ле Дріан очолюватиме зовнішньополітичне відомство. Оглядачі очікували, що Макрон залишить в уряді бретонця, який користувався популярністю та має чималий урядовий досвід. На посаді глави МЗС Франції ле Дріан зберігатиме послідовність зовнішньополітичного курсу країни, зокрема його прихильності до проєвропейських позицій. Взагалі, наявність в новому уряді великої кількості "європейських друзів" свідчить, що ця позиція могла бути вирішальною при формуванні Макроном кабінету.

Соратники

Новий міністр внутрішніх справ аж розплакався під час інавгурації Макрона у неділю, так він був розчулений успіхом свого ідола. Жерар Колломб був мером Ліона, колишнім соціалістом та одним з перших прихильників руху "Вперед!", заснованого Макроном. Він, як ніхто інший, з перших політичних заяв вірив в успіх Макрона та усіляко його підтримував. Тепер, на новій посаді, Колломб має продовжити заходи у боротьбі з тероризмом та заспокоїти невдоволену поліцію. Від успіхів нового міністра внутрішніх справ залежить і успіх чи провал нового уряду.

Центрист Франсуа Байру обійняв посаду міністра юстиції. Він повинен дати відповіді на усі питання, що виникли під час президентської виборчої кампанії, зокрема, у розслідуваннях щодо кандидата-республіканця Франсуа Фійона та лідерки "Національного фронту" Марін Ле Пен. Призначенням Байру на посаду Макрон діє ще й з міркувань політичної необхідності, адже центристи будуть потрібні його партії для формування більшості у парламенті, вибори до якого відбудуться у червні.

Жінки

Уперше французький президент пообіцяв, що половиною членів кабінету міністрів будуть жінки. Макрон дотримався обіцянки, хоча й виявилось, що він мав на увазі не тільки міністерські посади, а й посади статссекретарів, що мають ранг міністра. Тож 11 жінок з 22 членів нового уряду названі. Серед них таки є й міністерки - як от глава міністерства оборони, нині євродепутатка Сільві Гулар. Очікується, що у своїй роботі вона ставитиме на європейську співпрацю. Також жінки відповідають в уряді за охорону здоров'я, культуру, соціальні та гендерні питання. Міністерські ж портфелі дістались у більшості таки чоловікам.

Найзеленіший зелений

З призначенням міністра довкілля Макрону вдалося взагалі те, що раніше здавалось абсолютно неможливим: Ніколя Уло є екологічним активістом з багатолітнім досвідом, чи не найзеленішим із зелених Франції, який ніколи не приховував своїх переконань. Досі він завжди категорично відмовлявся від участі в урядах. Дехто вже навіть встиг укласти парі про те, як довго Уло витримає в кабінеті міністрів Макрона. Щонайпізніше тоді, коли на порядку денному з'явиться один з для нього ненависних проектів, він може полишити зал обговорень, гучно грюкнувши дверима. До таких проекті належить, наприклад, спорудження аеропорту в Нотр-Дам-де-Ланд. Уло відповідатиме також за енергетику, а значить і за атомні електростанції у Франції. Потужний сигнал, який очевидно свідчить про поступову відмову від використання атомної енергії.

Експеримент

Новий французький уряд - це експеримент спробувати діяти зовсім інакше. Макрон не лише зібрав до купи представників різних політичних таборів та поколінь, але й привів до свого кабінету міністрів також експертів. Так, міністром охорони здоров'я він призначив лікарку, кілька людей залучив безпосередньо з бізнесу. Але й це ще не все: він створив нове цікаво відомство, яке піклуватиметься про зв'язки між містом  і селом. Адже Еммануелю Макрону достатньо проаналізувати свій власний успіх, аби побачити, наскільки сильно розколотою є Франція: за нього проголосувала більшість в  усіх великих містах та на заході країни. На півночі, півдні та в сільській місцевості виборі віддали перевагу "Національному фронту".  

Тепер найцікавіше питання, чи зможе такий різношерстий кабінет міністрів успішно працювати. Чи зможуть праві та ліві досягати компромісів, адже досі Франція не мала традиції утворення коаліцій. Чи відбудеться обмін досвідом між представниками різних поколінь, і чи зможуть співпрацювати експерти з міністерськими чиновниками. Але найголовніше: чи здатен цей уряд досягати спільних цілей і бути лояльним щодо президента. В Парижі настали цікаві часи.