Колись дуже давно це місто звали латиною Quinque Basilicae, пізніше німецькою – Fünfkirchen, тобто „п’ять церков”. Вже ці три назви віддзеркалюють особливість Печа, його багаті історичні й багатонаціональні традиції. Місто заснували ще римляни, вони розмістили в ньому столицю одного зі своїх придунайських володінь.

Римляни, п’ять храмів і шваби

Ну а пізніше, точніше десь у дев’ятому столітті за ним закріпилася назва „П’ять церков”. Одразу п’ять храмів ніколи не зводили б у не значимому місті, каже історик Йоганн Габель. „Римське поселення на території Печа мало дуже невеликий центр міста. Очевидно, він навіть був оточений муром. Стіна не була великою, формою нагадувала швидше за все кільце. До наших часів дожив лише один її невеликий фрагмент. А решта так і залишаються поки незнайденими. І де їх шукати під землею, ми не знаємо”, - каже Габель.

Його німецьке ім’я та прізвище вказують на те, що походить він від так званих дунайських швабів, які в XVII та XVIII століттях переселилися у віддалені регіони Габсбурзької імперії, до угорських кордонів недалеко від Дунаю. Таких переселенців було близько 150 тисяч. Саме вони й називали Печ Fünfkirchen, строго шануючи латинську назву міста.

Причини, з яких шваби облюбували тоді для себе цей регіон, були доволі простими. Гориста місцевість з м’яким кліматом сподобалась їм, а регіон, з якого в ті часи тільки-но прогнали турків, був узагалі не дуже густо заселений.

Коли церкви ставали мечетями

Турки ж господарювали в Печі понад півтора століття, перебудувавши місто на свій смак. „Християнські церкви вони перетворили на мечеті. Або вони спорудили просто нові мечеті, свої відомі бані, школи Корану, навіть свій шпиталь. Тобто місто було цілковито підпорядковано турецькому смаку й традиціям”, - розповідає історик Йоганн Габель.

У такий спосіб турки зробили свій внесок у багатокультурну атмосферу Печа, яку можна чітко спостерігати в місті й донині. І яка зрештою допомогла здобути титул європейської столиці року. Щоправда, турки багато й просто зруйнували. Так, вони повідбивали голови з усіх рельєфів у монументальному центральному соборі міста. Адже, за Кораном, відображати людей у такий спосіб не можна. Після турецького панування цінні зображення були відновлені, а головна мечеть міста знову стала християнським храмом. Утім, її головна стіна повернута, за мусульманськими традиціями, у напрямку Мекки. А під хрестом на головній бані собору сьогодні все ще блищить на сонці ісламський півмісяць.

Тисячоліття історії: шар за шаром

„Місто може пишатися своєю історією, яка налічує вже два тисячоліття. І всі ці дві тисячі років у ньому плекали й передавали від покоління поколінню як пам’ятки культури, так і взагалі всю культурну спадщину. Шар за шаром, десь кожні 80 сантиметрів, якщо вести розкопки, можна помітити, яким воно було тисячу років тому, чи дві тисячі років тому”, - розповідає директор музею міста Печа Юлія Фабані.

Звісно, до 2010 року, коли Печ має почесний титул культурної столиці Європи, численні історичні пам’ятки реконструювали. Хоча відвідати це угорське місто варто не лише через цікаву історію. Гасло Печа на рік у почесній якості – «Місто без кордонів». У такий спосіб акцент робиться на багатогранності культури цього міста. Адже живуть у ньому щонайменше дев’ять різних меншин: хорвати, серби болгари, греки, українці, русини, німці й цигани.

Автори: Зільке Бартлік / Леся Юрченко

Редактор: Тетяна Бондаренко