Розмови про підвищення пенсійного віку є актуальними, але не це першочергове завдання держави щодо реформування пенсійної системи, переконаний Віктор Пинзеник. Починати реформу треба зі скасування так званих «спеціальних пенсій», які сьогодні отримують 18 категорій населення, сказав Пинзеник в інтерв’ю «Німецькій хвилі». Головними «пожирачами» грошей він називає народних депутатів, урядовців, суддів та прокурорів. «Це поділ пенсіонерів на сорти. Коли, з одного боку, правила призначень пенсій для всіх різні – ніби для кожного свій закон. Хоча конституція каже, що всі громадяни перед законом рівні, тобто один закон має бути для всіх», - каже Пинзеник.

Аби прирівнятись до «спецпенсіонера», треба пропрацювати 70 років

Основна різниця між спеціальними і звичайними пенсіями у принципі розрахунку виплат. Основна маса населення отримує пенсію, що складається із суми частин в 1,35% від доходів за кожен рік роботи. Спеціальні ж категорії отримують 90% від своєї місячної зарплати. «Інакше кажучи, першій категорії треба було б мати 70 років трудового стажу – приблизно сто років життя, і тоді вони могли б зрівнятися зі спеціальними пенсіями», - каже Пинзеник.

Іще одна несправедливість, на думку політика, полягає в тому, що «стандартний» пенсіонер отримує пенсії з огляду на заробіток, що отримував особисто він. Спеціальні ж пенсії розраховуються за заробітком нинішніх працівників. Тобто якщо депутат Верховної Ради мав зарплату 500 гривень, то в нього після виходу на пенсію має бути 450 гривень доходу. Але якщо нинішні депутати піднімають зарплату до 15 тисяч, автоматично зростає пенсія й усіх колишніх депутатів, каже Пинзеник.

«Спецпенсії» сягають 50 тисяч гривень

За словами екс-міністра фінансів, нині розмір спеціальних пенсій в окремих випадках сягає 40-50 тисяч гривень на місяць. «А колись було явище, яке я називаю «ефектом Білоконя» - коли можна було пенсію отримувати по заробітку останнього місяця й мати 100 і 200 тисяч гривень пенсії на місяць. Але цю норму закону мені вдалося скасувати ще 2005 року. Вона зараз не діє і, сподіваюся, її не відновлять», - додає політик.

Що ж стосується пенсійного віку, то, на думку Пинзеника, для початку треба «розібратися» із тими категоріями населення, що не мають пенсійного віку взагалі, себто мають право особисто обирати вік виходу на пенсію, що може статися, приміром, у 40 або 45 років за умов абсолютної працездатності «пенсіонера». На думку політика, «це дискредитує саму пенсію, бо пенсія – це спосіб підтримати людей тоді, коли вони не можуть працювати».

Єдина реформаторська влада – криза

Щодо можливості отримувати пенсію одночасно із зарплатою, яка є безпрецедентною для більшості європейських держав, то вона не нова й для України. Адже так звана «стеля», що фіксувала максимально припустимий сумарний розмір зарплати й пенсії, існувала в державі ще за радянських часів. Повернення до цієї системи могло б допомогти зменшити державні видатки на працюючих пенсіонерів.

На питання, чи зможе нова влада в Україні взятися за прийняття усіх цих непопулярних рішень, Пинзеник відповідає. «Є єдина влада, яка це зробить – криза. Чудес не відбувається без лікування. Є хвороба – мусить бути лікування. Я не дуже вірю, що це будуть робити зараз. Але ситуація змусить це робити», - каже він. Тим часом прем‘єр-міністр України Микола Азаров уже заявив, що всі чутки про наміри уряду підвищувати пенсійний вік – «маячня», і робити це ніхто не збирається.

Чому ж Пинзенику самому не вдалося «просунути» власні ідеї на посаді міністра фінансів уряду Юлії Тимошенко, він пояснює небажанням прислухатися до його порад «тих, від кого тоді залежало прийняття подібних рішень».

Автор: Данило Білик

Редактор: Євген Тейзе