"Ідеться про рівні права. Не більше. Але й не менше", - заклики на кшталт цього часто можна почути в кнайпах у східних районах Парижа. Визнати одностатеві шлюби законними й надати таким парам право всиновлювати дітей - одна з найпопулярніших передвиборних обіцянок теперішнього президента Франсуа Олланда. Нині французьке суспільство лихоманить від таких намірів уряду: одні виступають за, інші - проти. 

Після багатотисячних вуличних акцій прихильників і критиків відповідного законопроекту слово - за французьким парламентом, який цими днями розпочав розгляд законопроекту. Дебати триватимуть упродовж двох тижнів, адже депутатам Національного зібрання доведеться обговорити понад 5300 поправок, серед яких, до речі, і дозвіл на... полігамію. Законопроект планується виставити на голосування 12 лютого. Аби встигнути до цієї дати народним обранцям доведеться працювати без перерв - і ночами, і на вихідних. Наприкінці документ має схвалити ще Сенат.

Один із ключових пунктів суперечок - майбутні зміни до Цивільного кодексу. Параграф 143 у майбутньому має містити таке висловлювання: "Шлюб беруть дві особи різної або однієї статі". Саме на це положення посилатимуться у статтях про всиновлення дітей.

Країна розділилася

У Франції, починаючи від 1999 року, представники сексменшин можуть реєструвати цивільні шлюби. У порівнянні з гетеросексуальними парами вони отримують схожі права та обов'язки. Нині ж уряд хоче піти далі й розширити права одностатевих сімей, про що гомосексуали та лезбійки в багатьох країнах можуть тільки мріяти.

"Немає причини, з якої діти в гетеросексуальних парах мають правові гарантії, а діти в гомосексуальних парах - ні. Ми хочемо це виправити", - цитує інформаційне агентство dpa міністра юстиції Франції Крістіану Тобіра. 

Проте, схоже, соціалістичний уряд у Парижі переоцінив прогресивність співвітчизників, котрі живуть за межами столиці. Восени урядові плани різко розкритикувала католицька церква. Мовляв, справжньою родиною можна вважати виключно жінку, чоловіка та дітей. Цю позицію підтримали представники інших релігій, зокрема мусульмани, євреї та євангелісти. Консервативна опозиція теж проти.

Дражливі теми розбурхали і громадськість. Наприкінці 2012 року в багатьох французьких містах тисячі людей вийшли на вулиці з протестами. Понад дві тисячі мерів підписали петицію, не погоджуючись, що мусять як чиновники толерувати гомосексуальні шлюби.

Усе це досягло апогею в січні 2013 року: на наймасовішій акції протесту в Парижі поліцейські нарахували близько 340 тисяч учасників, а організатори – мільйон незгодних. А два тижні тому на вулиці вийшли прихильники нових прав для секс-меншин. Їх, за даними поліції, назбиралося 125 тисяч. Організатори ж переконують, що вийшли 400 тисяч людей.

Хто стане татом, а хто – мамою?

Французький уряд рішуче відхиляє вимоги знайти відповіді на болючі питання на референдумі. Хтозна, які були б результати. За актуальними соцопитуваннями, більшість французів - 63 відсотки - підтримують офіційне визнання одностатевих шлюбів. Але, коли йдеться про надання таким парам права всиновлювати дітей, "за" тільки 49 відсотків населення.

Тим часом назріває ще одне "гаряче" питання – штучне запліднення для лесбійських пар коштом страхових кас. Цю тему почнуть обговорювати в березні. Має бути зареєстровано окремий законопроект.

Разючі зміни у шлюбному законодавстві можуть потягнути за собою і плутанину в термінах. Кого називати "татом" і "мамою", коли йдеться про одностатеві пари? Поки що "тата" й "маму" із текстів законів викреслювати не збираються, тож французам, схоже, не доведеться звикати до термінів на кшталт "один із батьків" та "другий із батьків".