8 травня 1945 року дев’ятнадцятирічний Ернст Кольманн пролітає на американському військовому літаку над батьківським домом у Кельні. Тоді він ще не знає, що його батьки у 1941 році були депортовані з Кельна і вбиті в Ризі. Сам він урятувався лише завдяки місії "Kindertransport", що тривала з кінця 1938-го по травень 1940-го року і в рамках якої Великобританія прийняла майже 10 тисяч єврейських дітей з чотирьох європейських країн, включно з Німеччиною.

У далекому травні останнього року війни Ернст Кольманн ще не був британським громадянином. Однак на той момент він вже закінчив курс навчання в тренувальному таборі королівських військово-повітряних сил і як військовий стрілок отримав дозвіл у супроводі двох американських офіцерів пролетіти над рідним містом. З цієї нагоди юнак навіть створює власний бортовий журнал і таким чином переконує пілота пролетіти над своїм колишнім будинком на кельнській Роонштрасе.

Цей бортовий журнал тепер можна побачити на виставці, присвяченій сімдесятій річниці закінчення Другої світової війни у Німецькому історичному музеї. Акуратно надруковане на машинці ім'я - Ернст Кольманн. Це лише одна з тридцяти шести особистих історій очевидців закінчення війни, що представлені на виставці.

Загалом у берлінська виставка охоплює дванадцять країн. Серед них, перш за все, Німеччина та її найближчі сусіди: Франція, Бельгія та Польща. Для виставки також надали матеріали Великобританія і Росія. "Ми відчували, що нам необхідний погляд не лише на Німеччину, а й на її близьких сусідів, - каже кураторка виставки Бабетт Квінкерт. - Ми в Німеччині маємо особливу відповідальність, адже тут почали Другу світову війну. Німеччина відповідальна за масові вбивства небачених до того розмірів".

Європейські країни після війни

П'ять з половиною довгих років, починаючи з вторгнення у Польщу в 1939-му, війна, внаслідок якої у всьому світі загинуло 60 мільйонів людей, бушувала в Європі. Щонайменше 20 мільйонів дітей залишилися сиротами і напівсиротами на руїнах повоєнної Європи, ще 7 мільйонів людей, котрих вивезли на примусові роботи до Німеччини і 400 тисяч звільнених з концтаборів в’язнів намагалися знайти шлях до своїх сімей.

Повернувшись до свого рідного Ленінграда, 14-річна Лариса Поповиченко дізналася, що більшості її друзів вже немає... Лише восьмеро із її класу, де було 32 дитини, пережили блокаду. Нині 84-річна Лариса Поповиченко особисто передала для виставки фотографію свого класу. "Мені досі боляче дивитися на це фото", - зізнається вона, водночас додаючи, що вдячна німецькому музею, за те, що він зберігає пам'ять про її однокласників і про жахливі часи війни. Зла на німців жінка, утім, не тримає. "Вони ж теж страждали і переживали голодні часи", - каже Лариса Поповиченко.

Виставка Німецького історичного музею якраз і демонструє, з якими проблемами зіткнулася кожна з європейських країн після війни. Німеччина програла війну і втратила свій суверенітет. Країна була поділена на чотири окупаційні зони між союзниками, а згодом розбіжності в інтересах переможців та "холодна війна" призвели до утворення двох німецьких держав.

Більша частина Польщі - теж у руїнах. Країна належить до сфери інтересів Радянського Союзу, тож незабаром тут розпочинається "сталінізація" та створення прорадянського уряду.

Великобританія - одна з переможниць війни. Однак і тут повоєнні роки позначені бідністю населення і виснаженням економіки. Уряд лейбористів працює над перетворенням країни на сучасну державу з розвиненою соціальною системою. У повоєнній Франції, що у роки війни перебувала під владою маріонеткового режиму Віші, розпочинається період Четвертої республіки.

Критичний перегляд минулого

Питання, що однаково постало в усіх окупованих під час війни країнах, а також у Німеччині і Австрії: хто повинен бути покараний за злочини нацистів? Можливо, чиновники середньої ланки, котрі втілювали на практиці закони, що уможливили систематичне переслідування євреїв? Чи фермер, якого німецькі окупанти змусили брати учать у розстрілах партизанів? А може художниця-карикатуристка, яка малювала антисемітські ілюстрації для дитячих книг і преси? Промисловець, на фабриці якого примусово працювали тисячі остарбайтерів? Чи покарати мусять лише есесівця, котрий слідкував за масовим вбивством єврейських в’язнів у концентраційному таборі? Проти багатьох таких осіб в різних європейських країнах було висунуто обвинувачення.

"У Німеччині, особливо вражає те, що після війни більшість німецького суспільства не мала великого бажання критично опрацьовувати власне минуле", - каже кураторка виставки Квінкерт. У Норвегії до справи з військовими злочинами підійшли радикально. Країна, яка була окупована Німеччиною під час війни, однак зберегла власний уряд, провела наймасштабніші у всій Європі судові процеси над військовими злочинцями. У Польщі вже в 1947 році відбулися судові процеси щодо злочинів Аушвіцу (у Німеччині подібні процеси почалися лише в 1960-их), а більшість обвинувачених були засуджені до смертної кари.

"До сьогодні ще не достатньо розповсюджене знання про те, що серед 13 мільйонів жертв нацистських злочинів майже 90 відсотків походили з України, Білорусі, країн Балтії та Польщі", - зазначає Квінкерт. У Німеччині та інших країнах Західної Європи ще й досі мало кому відомий той факт, що не лише німці були примусово переміщені внаслідок встановлення кордону по Одеру та Нейсе. Адже це болюче питання ще й для майже трьох мільйонів поляків, котрі мусили покинути свою колишню батьківщину. Згідно з так званим "договором про репатріацію", майже 500 тисяч українців було примусово переселено з Польщі до Радянського Союзу. Понад 1,1 мільйона поляків мусили покинути свої домівки на територіях, котрі відійшли до Радянського Союзу.

Фотограф польсько-вірменського походження Станіслав Бобер був одним з них. Його рідним містом був Станіславів (нині Івано-Франківськ), котрий після 1945 року остаточно став територією Радянського Союзу. Звідти він мусив виїхати в Ополе. Фотокамера, яку він узяв зі своїми речами та якою задокументував свої вимушені поневіряння, зараз є одним із експонатів виставки в Німецькому історичному музеї. Кожен експонат на ній - історія людської долі. Однієї з мільйонів доль на повоєнних шляхах Європи.