Коли йдеться про наслідки таких масштабних стихійних лих, як повені, зсуви або селеві потоки, говорять, зазвичай, про загибель людей і про руйнування об'єктів інфраструктури, потім - про порушення господарської та виробничої діяльності, про екологічний збиток, і лише відтак згадують про небезпеку інфекцій.

Але і в цьому випадку згадуються, як правило, такі захворювання, як дизентерія і холера, рідше - гепатит А та черевний тиф. Тим часом, повені загрожують спалахом ще одного небезпечного інфекційного захворювання, про який часто забувають. Це - лептоспіроз.

Найбільш поширений у світі зооноз

Цю хворобу викликають бактерії виду Leptospira interrogans. Цей вид належить до спірохет – бактерій із довгими та тонкими, спірально закрученими клітинами. Основними джерелом цієї інфекції є гризуни та домашні тварини: велика рогата худоба, собаки, свині та коні. І хоча від людини до людини збудник не передається, ця хвороба дуже поширена і побутує на всіх континентах, крім Антарктиди. На сьогодні лептоспіроз є найбільш розповсюдженою у світі зоонозною інфекцією, яка може призвести до летального наслідку.

До того ж, у половині випадків хвороба протікає вкрай тяжко. Бельгійський лікар Мішель Жанкло, секретар міжнародного фонду «Здоров'я та клімат», наголошує: «В усьому світі щорічно реєструють понад 550 тисяч випадків захворювання, і кожен десятий з них має летальний результат. Але це лише те, що потрапило до офіційної статистики. За нашими ж даними справжній рівень захворюваності значно вищий. Ми вважаємо, що хвороба вражає близько 1,7 мільйона осіб на рік. Більш ніж 120 тисяч помирають від цієї інфекції».

Глобальна програма дій

Аби привернути увагу світової громадськості до цієї небезпечної інфекційної хвороби, група з 20 експертів, до якої входить і Мішель Жанкло, заснувала Глобальну програму дій під егідою Всесвітньої організації охорони здоров'я. Наприкінці серпня цю програму представили у швейцарському Давосі на 4-й міжнародній конференції з проблем катастроф та ризиків.

Адже у районах, вражених стихійними лихами, загроза зараження лептоспірозом суттєво зростає. «Це захворювання, на яке досі не звертають належної уваги, – говорить Жанкло. – До того ж, його не так легко діагностувати, оскільки симптоми, особливо на початку, ідентичні до симптомів грипу. Ми бачимо, що рівень захворюваності зростає. Це можна пояснити тим, що катастрофічні паводки відбуваються дедалі частіше. Головні поширювачі інфекції – гризуни, особливо щурі. З їхньою сечею збудник потрапляє у довкілля, а під час повеней опиняється у воді і таким чином дістається організму людини, особливо якщо на тілі є пошкодження – садна чи подряпини».

Лептоспіроз побутує всюди

Найчастіше лептоспіри підхоплюють чоловіки, які розбирають завали і ліквідовують наслідки стихійних лих, особливо якщо вода на той момент ще не зійшла. Наприклад, у серпні після сильних злив та паводку в Манілі, столиці Філіппін, з'явилися повідомлення про випадки завхворювання на лептоспіроз. «Хоча спалахи інфекціі бувають переважно в тропічних лісах, ця хвороба дійсно всюдисуща, – говорить Мішель Жанкло. І додає, – Цього року недугу фіксували навіть у Франції та Швейцарії, де туристи підхопили інфекцію у Женевському озері».

Потрапивши через пошкоджену шкіру або слизову оболонку в кров, спірохети проникають до нирок, печінки, надниркових залоз, селезінки чи легень, де згодом розмножуються. За складного перебігу лептоспірозу можливі також жовтяниця та внутрішні крововиливи. На щастя, ця хвороба виліковна, головне – швидко почати терапію, пояснює Мішель Жанкло: «Лікування антибіотиками надзвичайно ефективне, до того ж, у збудника не розвивається стійкість до цих препаратів. Але проблема в тому, що прийом ліків слід починати одразу».

Головне – швидка діагностика

Швидко визначити правильний діагноз – це передумова успішного лікування. Нещодавно науковці розробили діагностичний експрес-тест, який дозволяє лише за 6 годин виявити збудник у крові пацієнта. Але поки що він надто дорогий, аби його використовували у системах охорони здоров'я країн, що розвиваються та країн третього світу. До того ж, тест недостатньо специфічний – він не дає можливості визначити усі 250 сероварів чи серотипів, тобто різновидів мікроорганізмів одного виду. А різні серотипи мають відмінні епідеміологічні характеристики, що ускладнює діагностування та подальше лікування.

Що ж стосується Глобальної програми дій, то вона передбачає не лише просвітницьку роботу в системах охорони, а й наукові дослідження. Адже науковцям відомі й такі повені, після яких масового зараження на лептоспіроз не відбувалося. Чому так стається експерти поки сказати не можуть.