Перехід білоруського «Белтрансгазу» у власність російського концерну «Газпром» в обмін на дешевший газ є прикладом поглинання, яке може повторитися й в Україні. Розмови ж про створення тристороннього російсько-українсько-європейського газотранспортного консорціуму не мають під собою підґрунтя, бо переговори про ціну російського газу між Києвом та Москвою проводяться без участі Брюсселя, заявляють деякі українські експерти.

«Троянський кінь Кремля»

Стратегію створення конкурентоздатної економіки з використанням дешевого російського газу обрали ще в 90-ті роки, в період правління президента Леоніда Кучми, нагадав Володимир Омельченко, експерт з питань енергетики Центру Разумкова. «Приклад Білорусі показує нам, що соціалістична модель економіки, яка спирається на дешеві енергоносії, не спрацьовує. Маневрування ж між Європою і Росією, спроба не робити стратегічний вибір, призводить до краху зовнішньої політики», - наголосив Омельченко. Схожа доля, на його думку, загрожує нині й Україні.

Омельченко нагадав про обіцянки російського прем’єра Путіна надати Києву внутрішні російські ціни на газ, якщо Україна вступить до Митного союзу і підтримає ЄврАзЕс. А от знижки, які Київ отримав за підписання Харківських угод навесні 2010 року, експерт назвав «тимчасовою цінової поступкою» і «троянським конем Кремля». Адже, за підсумками цих домовленостей, Чорноморський флот Росії залишиться в Криму ще чверть століття.

Експерт Центру Разумкова не виключає, що слово «знижка» може пролунати й під час підписання нової угоди, розплачуватися за яку доведеться «стратегічними об’єктами і політичним перспективами». Ціни ж на газ тим часом піднімуться на попередній високий рівень. Омельченко переконаний, що «Росія крок за кроком просувається до своєї стратегічної мети, тобто встановлення контролю над українською економікою».

А що замість європерспектив?

Богдан Соколовський, колишній представник президента з міжнародних питань енергетичної безпеки вважає, що для Москви «немає жодного сенсу йти на поступки Україні в питаннях ціни на газ». Адже все складається так, що Київ перебрав на себе роль прохача, а не рівноправного партнера. «Росія ж боїться тільки «третього європейського енергопакета», заявив Соколовський.

Головна ідея цього документа полягає в тому, що продавець газу не повинен бути одночасно власником і оператором розподільчих мереж, якими паливо надходить споживачам. За російських реалій, на думку експерта, це означало б відокремлення економіки від політики, що суперечить російським зовнішньополітичним принципам. Соколовський закликав Київ приєднатися до «третього економічного пакета».

Економічна залежність від Москви може означати для України втрату європейських ринків, які залишаються привабливішими навіть за умов кризи у єврозоні, сказав у розмові з Deutsche Welle київський політолог Віктор Небоженко. До того ж, на його думку, за останні 15 років український менеджмент значною мірою переорієнтувався на західний стиль ведення бізнесу в організації виробництва.

У разі скуповування Росією українських стратегічних підприємств, і насамперед газотранспортної системи, бізнесу в Україні загрожує крах і заміна на «суто російський менеджмент, який не буде панькатися ні з українською екологією, ні з ресурсами, ні з робочою силою»,- попередив Небоженко

Автор: Олександр Савицький / Леся Юрченко
Редактор: Наталя Неділько