Своєю книгою Йорґ Баберовскі спровокував запеклі дебати стосовно постаті Йосипа Сталіна. Історик є безкомпромісним у своєму аналізі. Він зазначає, що Сталін був пристрасним та безжалісним психопатом, деспотом, який вбивав відповідно до встановлених ним же квот, не жаліючи нікого; він сіяв страх, жах та недовіру у своєму найближчому оточенні та подав суспільству культуру руйнування та терору.

У своїй книзі Баберовскі розтягує цю тезу майже на 600 сторінок, посилаючись на широке коло джерел. "Я написав книгу не про Радянський Союз або про сталінізм, а про надмірну силу і те, що вона робить з людьми", - сказав автор і професор східноєвропейської історії в університеті Гумбольдта в Берліні в одній зі своїх численних лекцій.

«Імперія параної»

Для Баберовскі людина, яка перетворила Радянський Союз на «імперію параної» з 1927 року аж до своєї смерті 1953-го, є вбивцею, який знайшов радість у руйнаціїі та болю. Він є «затятим злочинцем», чиє перебування при владі було відзначене безмежним жахом, і який не робив відмінності між друзями і ворогами.

Загалом в такій імперії вбивств немає місця для політичних або економічних успіхів і позитиву. Швидше за все, там було місце тільки для голоду в результаті абсолютно хибної економічної політики, висилки, експлуатації природних ресурсів, руйнування сільської культури, загального підкорення партії і державним установам відповідно до волі диктатора, залякування, доносів, тортур, насильницьких "зізнань", показових судових процесів і беззаперечної лояльності чиновників.

"Врешті Сталіну навіть не доводилось писати або наказувати щось, - пише Баберовскі. – Всі знали, що вони повинні були зробити, щоб догодити деспоту. І ніхто не хотів бути жертвою".

Система страху

Одним розчерком пера Сталін відсилав невинних людей на смерть, а іноді навіть кілька тисяч на день. У той же час, він казав своєму найближчому оточенню, що ніхто не зникає з його поля зору.

«Він наказував вбити когось, і при цьому показував іншим, що станеться, якщо вони не будуть підкорятись йому», - зазначає Баберовскі. Навіть люди, які були найближче до владної верхівки, не були в безпеці. «Міністр сьогодні, мертвець завтра - це була жахлива непередбачуваність системи", - вважає історик.

Переслідуванням піддавались не лише ймовірні вороги держави, а й їхні родичі, які були взяті в заручники, щоб вибити зізнання з політичних в'язнів. "Навіть після того, як жертви помирали, їхні дружини, діти і родичі продовжували страждати", - розповідає Баберовскі. Їх виселяли з квартир і відправляли до концтаборів або державних дитячих будинків.

Кілька людей створили справжнє пекло для багатьох. Серед небагатьох були ті, хто отримав вигоду – технічна еліта, деякі художники та люди, які пристосувались до політичної ситуації.

Втрачена імперія

На відміну від Голокосту в Німеччині, росіяни так і не покінчили зі сталінською епохою, ні в СРСР, ні в Росії після падіння "Залізної завіси". Книга Йорґа Баберовскі перекладена російською мовою, але автор каже, що важко знайти її копію у Росії, адже Сталін досі вшановується багатьма там, а також й в Грузії.

"Люди, які вшановують Сталіна, вшановують втрачену імперію і не пам'ятають страждань сталінської епохи", - коментує Баберовскі. Він додає, що люди в Росії хотіли б знову пишатися воєнними перемогами, тому в центрі уваги зазвичай ставляться успішні військові операції "верховного головнокомандувача товариша Сталіна". За словами історика, росіяни з труднощами бачить позитивну сторону мирних реформ, і реформи не можуть бути нав'язані ззовні.

Критики розділились

Баберовскі отримав високу оцінку за своє ретельне дослідження. Історик Східної Європи Ґерхард Сімон назвав книгу "захоплюючою, такою, що запам'ятовується, і абсолютно необхідною". Ця робота є противагою європейській культурі пам'яті, яка все ще концентрується головним чином на націонал-соціалізмі, додає Сімон.

Інші експерти, однак, назвали роботу Баберовскі надмірно емоційною і такою, якій бракує дистанціювання від об'єкта. Критики сумніваються в центральній тезі, що Сталін був автократом, який тримав все під своїм контролем.

"Сталін був не генетично неповноцінним злочинцем, а продуктом свого оточення", - припустив історик з Бохума Штефан Плаґґенберґ в есе. Бенно Енкер, історик Східної Європи зі швейцарського Санкт-Галлена, стурбований тим, що він називає "вирівнюванням терористичних диктатур", таких, як націонал-соціалізм і сталінізм, заявивши, що термінологія є розмитою.

Водночас Крістоф Дікманн з Інституту Фріца Бауера критикував дослідження Баберовскі за подання насильства, яке мало місце при Сталіні, лише як фактор його настрою. Ці есе критиків були нещодавно опубліковані в журналі Osteuropa разом із додатковою інформацією, зокрема, стосовно «голосу» Сталіна – його перекладача Володимира Павлова – а також інших деспотів з його найближчого оточення.

Хоча підходи істориків варіюються, зрозумілим стає одне: навіть за шість десятиліть після його смерті сталінська епоха не залишає нікого байдужим.