У часи економічних та фінансових криз держава завжди шукає джерела поповнення своєї скарбниці. Сьогодні таким джерелом є податок на майно, який в народі називають податком на розкіш. Але чи дає він щось суттєве? Відносно мало, запевняє Мартін Лєнц, податковий консультант та керівник відділу податків німецької консалтингової фірми KPMG: «Чи залишатиметься після відрахування всіх адміністративних зборів якийсь суттєвий плюс, взагалі питання». Адже враховувати треба не тільки кошти тих, хто зобов´язаний сплачувати податок, а й апетити фінансових служб, - пояснив Лєнц в інтерв´ю Deutsche Welle.

Втім, дискусія щодо доцільності податку на розкіш ведеться не тільки в Німеччині. Саме це спонукало KPMG здійснити порівняльне дослідження німецького податкового права з відповідними нормами Франції, Італії, Великобританії, Австрії, Голландії, Швейцарії та США. У фокусі цієї студії – не тільки загальний майновий податок, а й інші збори, що стосуються майна: податки на землю, спадщину та подарунки. Лєнц наголошує, що вони теж охоплюються поняттям оподаткування майна, але під час дискусії про це часто забувають.

Франція – лідер в майновому оподаткуванні

Збори, що пов´язані з майном, за даними дослідження KPMG, у країнах, що порівнювались, становлять від 0,07 до 5 % всіх податкових зборів. При цьому все залежить від встановленої системи оподаткування. У Німеччині, каже Лєнц, дохід від податків на землю, спадок та подарунки становить 16,5 мільярдів євро щорічно: «Це близько 2,8 відсотків загальних надходжень від податків в бюджет». З такими цифрами у порівнянні з іншими індустріальними гігантами Німеччина перебуває на середніх позиціях.

За даними дослідження, абсолютним лідером у справі збирання майнового податку є Франція. Податок на велике приватне майно існує там з 1982 року. «Загалом у Франції сума доходів з майнового податку становить 8,6 % усіх податкових надходжень. Але продуктивне майно підприємств від такого податку звільнено, а господарські товариства ним взагалі не обкладаються», - наголошує Лєнц.

Європейські країни стримані щодо податку на розкіш

KPMG з´ясувала, що у Великобританії податок на майно взагалі не застосовується. Політики обговорюють тільки так званий податок на вілли, що стосується дорогих приватних помешкань. В Італії подібний рядок в дохідній частині бюджету теж відсутній. У Голландії з 2001 року загальний податок на майно скасований, і причиною цього стали протестні виступи населення. А через проблеми з оцінюванням майна Австрія відмовилась від податку на майно ще в 1993 році.

Тож разом із Францією в Європі податок на майно зі своїх громадян стягує тільки Швейцарія, і там ним обкладається приватне майно.

У США відсутній загальний податок на майно, але стягується податок на землю – так званий «property tax». Лєнц каже, що в Америці тільки він становить 12 % усіх податкових зборів, і «з цієї частини доходів фінансуються, наприклад, поліція, пожежна служба, школи та вуличні прибиральники».

В усіх країнах, які досліджувались KPMG, адміністративні збори у порівнянні з тими, які стягуються як майновий податок, процентуально значно вищі. Наприклад, у США адміністративні збори за отримання спадщини або подарунків у цілому становлять приблизно стільки ж, скільки міг би становити дохід від податку на майно.

Реанімація майнового податку під питанням

У Німеччині на підставі рішення Конституційного суду з 1997 року знову почав діяти закон про оподаткування майна. Хоча за два роки до того той же Конституційний суд визнав оподаткування майна у формі, що мала місце, таким, що не відповідає Основному Закону. Тож майновий податок не стягувався. Але й по сьогодні відсутні переконливі та всеохоплюючі критерії оцінки нерухомості, не говорячи вже про частки у підприємствах творами мистецтва чи яхтами в Середземному морі.

Тож, з правової точки зору, реанімація майнового податку в Німеччині наразі під питанням.