У вівторок, 17 квітня Європейський суд з прав людини провів публічні слухання в одній із найгучніших справ проти України - справі колишнього очільника МВС Юрія Луценка. Суд має встановити, чи не був арешт Луценка наслідком політичних переслідувань з метою недопущення лідера «Народної самооборони» до участі у парламентських виборах в жовтні 2012 року.

Справу проти Луценка було порушено 2 листопада 2010 року. Вона стосувалась незаконного працевлаштування на роботу, а також подальшого надання різноманітних пільг екс-водієві Луценка Леонідові Приступлюку. Вже 5 листопада до колишнього міністра було застосовано запобіжний захід – підписку про невиїзд. При цьому кількість справ проти нього лише зростала. Зокрема, невдовзі Генеральна прокуратура розпочала слідство за другим епізодом, що стосувався позачергової видачі житла Приступлюку.

Згодом з'явилися ще два – зловживання бюджетними коштами на святкування дня міліції, а також перевищення службових повноважень у зв’язку із проведенням спостереження за одним зі свідків у справі отруєння екс-президента Віктора Ющенка. За словами адвокатів Луценка, їхній підзахисний відвідував всі зустрічі, на які його викликали на етапі досудового слідства. Незважаючи на це, 26 грудня екс-міністра було заарештовано біля свого будинку та доправлено до Лук’янівського слідчого ізолятора в Києві. Там Луценко пробув до недавнього часу, поки через різке погіршення стану здоров’я його не пеправили до лікарні швидкої допомоги, де він і перебуває нині.

У звернені до Європейського суду Юрій Луценко наводить низку фактів, що свідчать про незаконність його арешту, а також подальшого утримання під вартою. Зокрема, колишній очільник МВС зазначає, що він та його адвокати не мали достатньо часу для дослідження справи, а також були позбавлені можливості зробити копії матеріалів. Окрім того, під час арешту Луценко не був поінформований про причину свого затримання та не отримав копії протоколу.

Згідно з версією Генпрокуратури, сторона захисту затягувала розгляд матеріалів. Окрім того, Луценка звинувачували в розголошенні матеріалів справи в медіа, що могло розцінюватись як тиск на свідків. Сам Луценко вважає: спілкуватись із медіа йому не було заборонено, адже свобода слова – це одне з конституційних прав громадянина. Жодна зі спроб адвокатів змінити підзахисному запобіжний захід не була успішною.

Позитивне рішення може звільнити Луценка з-під варти

У заяві до Європейського суду Юрій Луценко зазначає, що в його випадку було порушено 5 статтю Європейської конвенції з прав людини. Вона передбачає право на свободу та особисту недоторканість осіб. Відповідно до статті, затримання може відбуватись лише згідно зі встановленою законом процедурою, а самого затриманого має бути поінформовано про причини арешту. Водночас Європейський суд хоче перевірити, чи не було порушено 18-у статтю конвенції, що стосується застосування обмежень прав. У даному випадку суддям потрібно визначити, чи не був арешт спробою припинити активну участь Луценка в політичному житті країни, а також в опозиційній діяльності в парламенті.

Проте, це звернення жодним чином не стосується суті справи Луценка та спрямоване лише проти незаконного утримання його під вартою, пояснив в інтерв'ю DW голова правління Української Гельсінської спілки Євген Захаров. Тому правозахисник переконаний: позитивне рішення у цій справі матиме, в першу чергу, моральне значення. Водночас те, що з цього приводу відбудуться публічні дебати, матиме «суттєве значення для оцінки цієї судової справи як політично мотивованої». При цьому Євген Захаров вважає: позитивне рішення Європейського суду не вплине на рішення українських апеляційних інстанцій. На його думку, вплинути на долю Юрія Луценка може розгляд справи по суті, а це буде можливо лише після апеляції та касації в Києві.

Значна допомога від позитивного рішення Страсбурзького суду полягатиме в оцінці дій української влади, погоджується адвокат Луценка Валентина Теличенко. «Якщо Європейський суд визнає політичні мотиви утримання Луценка під арештом, це, по-перше, буде нове в практиці Європейського суду і по-друге, це означатиме, що важко сумніватися в тому, що політичні мотиви мають місце і в усьому кримінальному переслідуванні Луценка. Беручи це до уваги, можна аналізувати і справи інших представників опозиції», - пояснює важливість справи адвокат. Окрім того, Валентина Теличенко сподівається, що позитивне рішення все ж вплине на розгляд апеляції Луценка в Києві.

Втім, якщо рішення Страсбурзького суду вступить у силу до рішення апеляційної інстанції, у екс-міністра є шанс бути звільненим з-під варти та чекати завершення процесу на волі. «Це цілком можливо, якщо рішення Європейського суду буде раніше, ніж рішення апеляційної інстанції. Але в мене є в цьому сумніви, що так воно буде», - коментує Євген Захаров. Правозахисник пояснює, що в Луценка є шанс бути звільненим у результаті рішення Європейського суду лише тоді, коли воно вступить в силу – а це додаткові три місяці.

На черзі – нові заяви до Євросуду

Але й у випадку позитивного рішення Юрій Луценко не планує зупинитись на досягнутому. За словами адвоката Валентини Теличенко, до суду вже було направлено іншу заяву стосовно ненадання йому необхідної медичної допомоги. Такі дії підпадають під 3-ю статтю Європейської конвенції з прав людини, що стосується катувань та нелюдського поводження. Додаткових аргументів щодо порушень цієї статті надають також результати медичного дослідження, що були опубліковані захистом Луценка минулого тижня. Як виявилось, ще у вересні 2011 року при аналізі крові колишнього міністра було виявлено вірусний гепатит, але тоді про це не сказали ні хворому, ні його родичам.

Щоправда, цей факт буде використовуватись також при розгляді першої справи у вівторок. На думку адвоката, це зумовлено необхідністю негайного вжиття заходів до звільнення Луценка. «Півроку без лікування гепатиту при наявності цирозу печінки та інших захворювань в сукупності становить загрозу його життю», - наголошує адвокат. Якщо ж апеляційний суд у справі Луценка залишить у силі вирок суду першої інстанції, з цього приводу також буде направлено заяву до Євросуду, і тоді справа може бути розглянута по суті.

При аналізі справи Юрія Луценка захисник апелює до позитивного рішення Європейського суду у показового випадку «Харченко проти України». Леонід Харченко провів у СІЗО більше двох років, де, за твердженням заявника, він перебував в поганих умовах та без належної медичної допомоги. У результаті його справу закрили за відсутності складу злочину. Європейський суд, розглянувши справу, визнав правоту Харченка та зобов’язав Україну сплатити постраждалому 20 тисяч євро.

У випадку Луценка розмір компенсації у разі позитивного рішення було залишено на розсуд суду. Але адвокат зауважує: він може бути більшим, ніж у згаданому випадку. «Україна не виконала фактично рішення у справі «Харченко проти України», і Європейський суд констатував це на початку березня. Тому тепер у аналогічних справах компенсації суд призначатиме більше, ніж він призначав раніше», - пояснює Теличенко.