Під час зйомки у Прип'яті журналісти DW довідались, що Нацгвардія проводить у залишеному місті військові навчання. Ми вирішили з'ясувати, наскільки безпечними і необхідними є стрільби у забрудненій радіацією місцевості.
Сліди пострілів на одній з будівель у місті Прип'ятьФото: DW/D. Katkow
Реклама
"Просто в місті проводяться військові навчання", - каже екскурсовод туристам з Німеччини та Канади, які здивовано роздивляються дірки від куль у вітрині кафе "Прип'ять" на набережній покинутого міста. Під час турів у Чорнобильську зону гіди щоразу змушені пояснювати туристам, більшість з яких іноземці, що кульові отвори на історичних будівлях у центрі евакуйованого міста залишили не сталкери під час полювання на мутантів та зомбі, а бійці Національної гвардії України під час стрільб.
Таємничі стрільби
В Україні про тренування бійців у забрудненій радіацією місцевості відомо мало кому. Поодинокі згадки про стрільби у Прип'яті можна знайти на Інтернет-ресурсах так званих "сталкерів" - нелегальних відвідувачів зони відчуження. А чи не єдине повідомлення про них в "офіційних" ЗМІ з’явилось наприкінці січня минулого року і є посиланням на допис у Фейсбуці директора компанії "Чорнобиль-тур" Ярослава Ємельяненка. "Кажуть, знову будуть стріляти. Місто Прип'ять закрито. Без жодних попереджень. Туристів не пустили на локацію, за відвідування якої вони заплатили гроші. А деякі тільки заради цього і прилетіли в Україну," - поскаржився він.
Графіті в Прип'яті зі слідами обстрілуФото: DW/D. Katkow
На сайтах Нацгвардії та МВС інформацію про стрільби у Прип'яті шукати годі. Втім, на веб-сторінці ДП "Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження", що відповідає, зокрема, за допуск у Чорнобильську зону туристів, можна знайти датоване 22-м травня цього року повідомлення про те, що 30-го травня місто Прип’ять буде закрите для відвідування "у зв’язку з проведенням режимних заходів". За нашою інформацією, саме цього дня у Прип’яті востаннє проводились навчання НГУ.
У Нацгвардії, до якої DW звернулась за коментарем, запитання про те, коли востаннє відбувались навчання у Чорнобильській зоні, залишили без відповіді. Але, підтвердили, що бійці НГУ справді час від часу тренуються у Прип'яті, оскільки в Україні, мовляв, відсутні спеціально підготовлені для цього навчальні об'єкти. "Саме тому, реалізовуючи план міністра внутрішніх справ щодо деокупації Донбасу "Механізм малих кроків", за погодженням з адміністрацією зони відчуження в мicтi Прип'ять періодично здійснюється підготовка підрозділів Національної гвардії України до ведення бойових дій у мicтi", - зазначено у відповіді на запит DW.
Графіті в Прип'яті до обстрілуФото: picture alliance/dpa/M.Palmer
"Механізм малих кроків", на який посилаються в НГУ, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков представив влітку минулого року як альтернативу Мінським домовленостям, які, на думку міністра, себе вичерпали. Втім, ані юридичної сили, ані дипломатичного визнання ця стратегія мирного врегулювання, яка передбачає, зокрема, залучення до вирішення конфлікту міжнародної миротворчої місії, так і не отримала.
(Не)виправданий ризик?
Як нас запевнили у Нацгвардії, під час навчань у Прип'яті бійці дотримуються правил безпеки "на рівні з учасниками екскурсійних турів", а після стрільб екіпіровка та техніка перевіряється на радіоактивне забруднення. Втім, щодо безпечності тренувань у зараженій радіацією Прип'яті з її аварійними будинками у експертів є сумніви - як і стосовно безальтернативності таких навчань.
Тарас Чмут: безпечним полігоном Прип'ять назвати не можнаФото: DW/D. Katkow
Керівник "Українського мілітарного центру", редактор сайту "Український мілітарний портал" Тарас Чмут вважає, що безпечним полігоном Прип'ять назвати не можна. "Може трапитись якийсь обвал, ми не знаємо, що там може бути під ногами - військові можуть поранитись під час тренувань, - пояснює він. - Звичайно, ми можемо говорити, що навчання мають відбуватись у максимально наближених до бойових умовах, але при цьому військові не мають гинути під час таких навчань. До того ж, це все-таки зона радіоактивного ураження".
За словами Тараса Чмута, інфраструктура для відпрацювання міського бою є, приміром, на Яворівському полігоні. Також існують і інші майданчики для тренування, хоч і менш сучасні, зазначає експерт. На його думку, альтернативою Прип'яті міг би стати покинутий населений пункт Орбіта, що у Черкаській області. Орбіта, як і Прип'ять, мала стати містом енергетиків. Проте будівництво Чигиринської АЕС, яку мали обслуговувати мешканці нового міста, було припинено наприкінці 80-х років після Чорнобильської аварії. В Орбіті, як і в Прип'яті, є порожні багатоповерхівки, але немає радіації.
Загроза для "сталкерів"
Потенційно небезпечними стрільби у Прип'яті є і для нелегальних відвідувачів зони відчуження - так званих "сталкерів", яких у залишене місто навідується чимало. У Нацгвардії на відповідне запитання зазначили, що напередодні навчань проводиться перевірка приміщень і оповіщення через гучномовці.
Сергій Мирний ініціював петицію на сайті президента України про надання об’єктам Чорнобиля статусу Всесвітньої спадщини ЮНЕСКОФото: DW/D. Katkow
Втім, чи можливо перевірити всі квартири у покинутому місті, в якому до аварії мешкали 50 тисяч осіб, викликає великі сумніви. Як і те, чи дослухаються до попереджень і залишать місто "сталкери", серед яких трапляються неповнолітні, замість того, щоб залишитись і подивитись на стрільби.
Стрільби у потенційному музеї
Критично до військових навчань у Прип'яті ставляться і ті, хто виступає за надання місту статусу пам’ятки. У Нацгвардії у відповідь на запит DW запевнили, що хвилюватися з цього приводу не варто: "У населеному пункті вживаються заходи щодо недопущення руйнації будівель, використовуються кулеуловлювачі (у вигляді мішків з піском), стрільба ведеться виключно по завчасно підготовлених мішенях". Проте численні кульові пошкодження будівель у центрі міста доводять, що це не так. В якості мішеней використовуються навіть графіті, намальовані "сталкерами".
Іноземні туристи в Чорнобильській зоніФото: DW/D. Katkow
"Приїжджають туристи і бачать сліди від куль у вікнах, що є просто вандалізмом, - обурюється співробітник турагенції "Чорнобиль-тур" Сергій Мирний, який є ініціатором електронної петиції на сайті президента України про надання об’єктам Чорнобиля статусу Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. - Це просто показує нас як дику країну".
Поділяє його обурення і відомий дослідник Прип'яті Олександр Сирота. "Ми зараз говоримо про те, що Прип'ять - це потенційна спадщина ЮНЕСКО", - каже громадський активіст, який багато років виступає за надання Прип'яті охоронного статусу як місця найбільшої у світі техногенної катастрофи. - Як ми можемо взагалі розглядати проекти музеєфікації цього міста, якщо по центральних будівлях, які потенційно можуть стати пам’ятками, ведуться стрільби?"
Один день у Чорнобильській зоні відчуження
Чорнобильська зона відчуження перетворюється на справжній магніт для туристів. Кореспонденти DW також вирушили в одноденний тур, який пропонують туристичні агентства. У нашій фотогалереї - основні зупинки.
Фото: DW/D.Kaniewski
Магазин у селі Залісся
Після проходження паспортного контролю на КПП Дитятки, перша зупинка маршруту у 30-кілометровій Зоні відчуження - село Залісся. Колишні садові дерева виросли у справжній ліс, яким поросли центральні вулиці. До аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року тут проживало близько трьох тисяч мешканців. Їх евакуювали у Бородянський район Київщини. Згодом сюди повернулось кілька самоселів.
Фото: DW/D.Kaniewski
Дім Культури у Заліссі
Залісся було не останнім у районі селом. Тут, у 15 хвилинах від міста Чорнобиля, розташовувалась середня школа, бібліотека, пологовий будинок та Дім Культури (на фото), збудований у 1959 році. Приміщення непогано зберіглося - усередині все ще висить пропагандистський транспарант. У хорошому стані ліпнина, що оздоблювала сцену. Але долівка майже геть згнила, тож пересуватися слід обережно.
Фото: DW/D.Kaniewski
Техніка ліквідаторів у Чорнобилі
Наступна зупинка - Чорнобиль. Біля пожежної частини просто неба розташований музей техніки, задіяної у ліквідації наслідків аварії. У перші дні спеціалісти сподівалися з її допомогою розчистити особливо небезпечні завали. Але навіть техніка не витримувала високий рівень радіації, а виходячи з ладу, створювала для ліквідаторів зайві труднощі.
Фото: DW/D.Kaniewski
Алея Пам'яті
Алея Пам’яті меморіального комплексу "Зірка Полинь" в Чорнобилі - це символічне кладовище з назвами 162 населених пунктів, які зрівняли із землею після Чорнобильської катастрофи. Зі спогадів ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС Валерія Стародумова: "Метод захоронення називався "під себе". Інженерна машина розгородження (ІМР) мала викопати траншею поруч, зіштовхнути будинок і засипати землею".
Фото: DW/D.Kaniewski
Мікрозіверт? Бер? Мікрорентген? Кюрі?
Наступна зупинка - село Копачі. Воно розташоване в 10-кілометровій зоні. Село зазнала найбільш інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами. Саме тут туристи жваво вимірюють рівень радіації за допомогою дозиметрів, доступних за додаткову плату (150-300 гривень). Супровідники мають допомогти зорієнтуватися в одиницях вимірювання. Подекуди "фонить" і "зашкалює", пристрій гучно пищить.
Фото: picture-alliance/C.Junfeng
Дитячий садок у селі Копачі
Село розташовувалося лише у чотирьох кілометрах від ЧАЕС. Через сильне забруднення його ліквідували і заспиали землею. Одна з небагатьох будівель, що залишилась стояти - дитячий садок. Тут ще чимало дитячих іграшок, меблів, посібників із дошкільного виховання, є і батьківський куток. Лише дітей немає...
Фото: DW/D.Kaniewski
Майданчик перед 4-м енергоблоком ЧАЕС
Пам'ятник ліквідаторам аварії встановили на майданчику перед 4-м енергоблоком ЧАЕС. Сьогодні цей енергоблок уже вкритий новим захисним конфайнментом і виглядає цілком мирно. А в квітні 1986 року, після аварії, показники радіації тут перевищували норму у тисячі разів. У ліквідації наслідків однієї з найбільших техногенних катастроф взяли участь близько 600 тисяч осіб.
Фото: DW/D.Kaniewski
Радіологічний контроль на ЧАЕС
Перед входом до ЧАЕС обов’язково пройти контроль на предмет наявності радіологічного забруднення одягу. Як правило прилади звітують "чисто". В іншому разі дозиметристи спробують відчистити одяг. Якщо не вдасться - доведеться його залишити. Організатори обіцяють, що за день перебування у Чорнобильській зоні рівень радіаційного опромінення дорівнюватиме дозі, отриманій за годину польоту літаком.
Фото: picture-alliance/AA/V. Shtanko
Обід на станції
Після проходження радіологічного контролю, у станційній їдальні ЧАЕС пропонують повноцінний обід: борщ або суп, м'ясо з гарніром і салат, компот, сік та хліб. Тут можуть харчуватися і вегетаріанці: замість м'ясного можна взяти, наприклад, кавун та персик. Усі продукти - лише з-за межі зони відчуження. Ціна обіду - 100 гривень. Каву можна взяти окремо, в автоматі. Увага: автомат решту не дає.
Фото: DW/I. Sheiko
Прип'ять - місто атомників
Ось ми і в центрі Прип’яті - гордості соціалістичного містобудування. Рік заснування - 1970. До аварії в місті, розташованому в двох кілометрах від ЧАЕС, проживало близько 50 тисяч мешканців. На фото - "білий дім", де жила міська еліта та директор ЧАЕС Віктор Брюханов, засуджений згодом до 10 років ув’язнення. На першому поверсі - магазин "Веселка", після аварії слугував меблевим складом.
Фото: DW/D.Kaniewski
Автомати з газировкою
Ці автомати, встановлені біля кафе "Прип'ять", у радянські часи були невід'ємною частиною міського ландшафту. На них можна було натрапити на вулиці та у парках відпочинку. Цю модель АТ-101СК випускало виробниче об’єднання "Київторгмаш". Вода зі сиропом коштувала 3 копійки, без - 1 копійку. У другому автоматі (на фото) так і залишився стояти гранований стакан.
Фото: DW/D.Kaniewski
Унікальний вітраж у кафе "Прип'ять"
Кафе "Прип'ять" - улюблене місце відпочинку молоді, розташоване біля річкового вокзалу, куди з Києва припливали теплоходи "Ракета". Особливість інтер'єру - вітраж, найвірогідніше, авторства команди знаменитого художника-монументаліста Івана Литовченка. Виконаний за трудомісткою і витратною технологією: творцем зібрані фрагменти кольорового скла. Митці називають результат "гобеленом у склі".
Фото: DW/D.Kaniewski
Залишки універмагу
Прип'ять вважався зразково-елітним містом. Рівень забезпечення енергетиків порівнювали з московським, звичний для СРСР дефіцит тут був рідкістю. У Прип'яті діяло 25 магазинів, у тому числі універмаг, що відкрився на початку 1986 року. На першому поверсі був продуктовий відділ, на другому - меблевий. Тут ще збереглися холодильні вітрини, хоча мародери давно зняли усе "начиння" на металобрухт.
Фото: DW/I. Sheiko
Розграбоване мародерами
Та найбільше сліди мародерів помітні у залишених приватних помешканнях прип’ятчан. Деякі речі, незабруднені радіацією, городяни змогли згодом забрати та вивезти, частково майно утилізували. Решту розікрали мародери. Знімали навіть батареї. Більшість квартир нині майже цілком порожні. Подекуди, як тут, у квартирі в домі на вулиці Лесі Українки, ще можна знайти шпалери, старі меблі та дещо з кухні.
Фото: DW/D.Kaniewski
"Вірним курсом завжди. Та весь час не туди"
…ці слова з пісні Тараса Петриненка згадуються при виді транспарантів до Першотравня у будинку культури "Енергетик". Аварію на ЧАЕС від розпаду СРСР відділяють лише 5 років. Історики упевнені, що Чорнобиль став початком кінця Радянського Союзу. Лише на першому етапі збитки від аварії становили 18 мільярдів рублів. Похитнулася не лише неповоротка економіка, але й сліпа віра в курс КПРС.
Фото: DW/D.Kaniewski
Секретний об'єкт - загоризонтна радіолокаційна станція "Дуга"
...вона ж - "Чорнобиль-2", вона ж - "російський дятел" (Russian woodpecker), вона ж "випалювач мізків". Остання зупинка маршруту - секретний об'єкт, збудований неподалік ЧАЕС. Він був частиною системи протиповітряної оборони СРСР для виявлення запуску міжконтинентальних балістичних ракет. Починаючи від 1976 року, "Дуга" наводила страх шумом в ефірі, за що радіолюбителі й охрестили її "дятлом".
Фото: DW/I. Sheiko
Знайомтеся: лис Семен
На околицях Прип'яті часто можна зустріти лиса на прізвисько Семен. Він став своєрідною місцевою знаменитістю. Туристів Семен любить, адже вони його часто підгодовують. Однак гладити його не рекомендується. Не лише через те, що у нього на хутрі теоретично можуть бути радіоактивні частинки. Цей симпатяга - дика тварина і кусатися не розучився.
