Примирення між сусідніми країнами розпочалося одразу по завершенні Другої світової війни. Це був дуже важкий початок, який ускладнювався дедалі гострішим конфліктом між Заходом і Сходом. А після падіння «залізної завіси» в процесі примирення між німцями і поляками з’явилася ще одна дуже непроста складова – питання німецьких вигнанців та їхнє відшкодування. Але досвід Німеччини та Польщі показує, що налагодження мирних відносин між людьми має починатися не стільки з політики, як з особистих контактів.

Головне - вікдритися й говорити один з одним

Приклад – 23-річна полячка Анна Марчак. Вона народилася в Освєнцимі, а виросла у Бжезинці, тобто - в тих польських містах, де були розташовані найбільші концтабори нацистів. Нині ж Анна працює в Берліні в проекті, метою якого є зближення молоді з Польщі та Німеччини. «Я навіть не замислююсь над тим, що перебуваю в країні, яка у вересні 1939-го року напала на мою батьківщину. У мене ніколи не з’являються такі думки, коли я в Німеччині».

Коли Анна в Польщі, вона на добровільних засадах працює в будинку зустрічей в музеї концтабору Освєнцим, проводить екскурсії. Вона пригадує, що дитиною дуже боялася дивитися в бік споруд концтабору. Тоді ж і вирішила для себе, що буде обов’язково робити щось для примирення між Німеччиною і Польщею. «Правильний шлях до примирення – це відкритися іншим людям і говорити з ними», - переконана Анна.

Нині між Польщею та Німеччиною діють десятки двосторонніх проектів примирення. Головна ставка робиться передусім на програми молодіжного обміну.

Автори: Юстина Бронська/Леся Юрченко

Редактор: Володимир Медяний