Упродовж двох останніх місяців від початку ескалації конфлікту в Криму та на Сході України понад сто осіб на українсько-польському кордоні попросили політичного притулку в Польщі. Більшість з них кримчани, але є сім'ї з Донецької, Херсонськоїта Миколаївської областей.

Усі вони були без шенгенських віз, і лише частина мала закордонні паспорти, розповів DW керівник прес-служби Держприкордонслужби західного регіону Володимир Шеремет. Політичного притулку просив також громадянин Росії, який живе в Криму і був активним учасником Майдану, доповнив Шеремет.

"Переважно люди повідомляють, що мають конфлікт із сепаратистами, що зазнають тиску чи дискримінації. Ми оперативно зв’язуємося з польськими колегами, і їх забирають на польську територію", - уточнив процедуру керівник прес-служби.

Їдуть, але повертаються

До розгляду питання про надання статусу біженців українців поселяють до спеціально відведених для прохачів притулку приміщень, що поблизу Варшави. Вони можуть вільно пересуватися, чекаючи розгляду справи.

Утім, за інформацією Шеремета, близько 40 відсотків прохачів після кількох днів перебування в Польщі повертаються назад в Україну. Проблема у недостатній поінформованості щодо процедури отримання такого статусу. Українські біженці переважно лише на території Польщі довідуються, що розгляд справи може затягуватися до року і що перетин кордону не гарантує отримання цього статусу, наголосила в коментарі DW експерт з дотримання прав біженців Олександра Назарова.

Серед причин, які спонукають українців вирушати до Польщі, експерт називає загальну зневіру східних українців та кримчан у тому, що їхні проблеми в Україні будуть належно вирішені, й держава про них подбає.

Ризики залишаються

Вибір утікачів падає на Польщу, бо вона серед найближчих європейських сусідів України, каже виконавчий директор громадської організації Amnesty International Ukraine Тетяна Мазур. До того ж, законодавство в галузі отримання статусу біженця в цій країні порівняно ліберальне, додає правозахисниця.

На думку Мазур, українська влада не достатньо швидко розробила законодавчу базу щодо статусу та прав внутрішніх переселенців. Зрозуміло, що Україна не має такого досвіду з вимушеними переселенцями, як, приміром, у Грузії. Але це не є виправданням, і закон "Про окуповані території" слід було розробити ще до невизнаного кримського референдуму, зазначає Мазур. На її переконання, також новоприйнятий закон далеко не досконалий і потребує подальшого доопрацювання.